Включення підприємцем витрат на службовий транспорт до податкових є проблематичним

Оскільки у запитанні йдеться про два різних податки, ПДВ та ПДФО, розглянемо їх окремо. 

ПДВ. Якщо ФОП є платником ПДВ, то, згідно зі ст. 198 ПКУ він має право на податковий кредит. Датою виникнення такого права буде „перша подія” (п. 198.2 ПКУ):

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Але для того, щоб у ФОП – платника ПДВ було право віднести до ПК з ПДВ суми ПДВ, сплачені у вартості запчастин, шин тощо власного автомобіля, спочатку згідно з п. 198.3 ПКУ слід довести, що такі придбані товари/послуги використовувалися платником ПДВ в оподаткованих ПДВ операціях в межах власної господарській діяльності. А це не просто. Чому – про це трохи далі. 

ПДФО. Згідно із п. 177.2 ПКУ об'єктом оподаткування ПДФО у ФОП на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Як бачимо, і тут є умова про зв’язок із господарською діяльністю ФОП. 

То що ж воно таке „господарська діяльність”? Згідно із пп. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. ФОП точно здійснює таку діяльність, оскільки підприємницька діяльність за визначенням направлена на отримання прибутку (доходу). Але як довести, що власний автомобіль використовується ФОП у підприємницькій діяльності? Та ще й довести, що поза підприємницькою діяльністю він не використовується, тобто, відповідає ознакам службового, а не приватного автомобіля, для того, щоб списати до податкових витрати на його утримання та ремонти? 

З сучасним станом податкового законодавства без проблем це зробити неможливо. ПКУ не передбачає ведення підприємцями податкового обліку необоротних активів, нарахування амортизації та списання витрат на їх утримання та ремонт. Не встановленого такого обов’язку і в бухгалтерському законодавстві. У складі податкових витрат (а отже, витрат, пов’язаних із господарською діяльністю) ФОП на загальній системі оподаткування може лише документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПКУ (п. 177.4 ПКУ). На жаль, за п. 138.1 ПКУ, серед норм, що визначають такі витрати, немає ст. 144-146 ПКУ, які регулюють податковий облік витрат на придбання, утримання та ремонт необоротних активів. 

Тому, оскільки ці витрати не визнаються господарськими з метою оподаткування ПДФО, скоріш за все, при податковій перевірці, фахівці ДПС не визнають і права ФОП на ПК з ПДВ за придбанням таких товарів/послуг. І обережний платник податків не включатиме зазначені суми до складу ПК з ПДВ та податкових витрат. А сміливий має бути готовий відстоювати свої права у суді. І доводити право на ПК з ПДВ і податкові витрати документально – тобто, вести бухгалтерський і податковий облік такого автомобіля так само, як його ведуть підприємства на загальній системі оподаткування: із застосуванням типових форм обліку ОЗ, з нарахуванням амортизації, обліку ПММ тощо.