Податківці у підкатегорії 104.05 ЗІР роз'яснили, що ч. 1 ст. 320 ЦКУ визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено ст. 177 ПКУ.
Відповідно до п. 177.2 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Пунктом 177.4 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичної особи – підприємця від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.
Зокрема, норми пп. 177.4.4 ПКУ відносять до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Статтею 1 Закону №1909-IX «Про страхування» визначено, що страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Згідно з частиною 1 ст. 999 ЦКУ, законом може бути встановлено обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування).
Обов’язкові види страхування відповідальності регламентуються, зокрема, такими нормативно-правовими актами, як: Закон №3720-IX «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закон №1644-III «Про перевезення небезпечних вантажів», та Закон №2288-IV «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення».
Отже, враховуючи сутність різних видів обов’язкового страхування вони можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані із господарською діяльністю.
Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування мають право відносити до складу витрат витрати на обов’язкове страхування (страхових платежів, страхових внесків, страхових премій) за умови, що таке страхування пов’язане із веденням господарської діяльності (прямо пов’язане з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).
Страхування є таким, що пов’язане із господарською діяльністю фізичної особи – підприємця, зокрема, у випадках, якщо:
- таке страхування, згідно з чинним законодавством, є обов’язковим для ведення певного виду господарської діяльності (наприклад, є умовою отримання ліцензії на здійснення виду діяльності, який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності»), і фізична особа – підприємець здійснювала цей вид господарської діяльності й отримувала дохід від його здійснення у відповідному звітному періоді;
- та/або
- таке страхування, згідно з чинним законодавством, є обов’язковим для експлуатації основних засобів, які використовуються у господарській діяльності фізичної особи – підприємця, окрім основних засобів, які не підлягають амортизації згідно з абзацами сьомим – десятим пп. 177.4.6 ПКУ (зокрема, легкових автомобілів).