ДПС у підкатегорії 104.05 ЗІР нагадує, що відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону №2189 визначені наступні поняття, а саме:
- житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- виконавець комунальної послуги – це суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- індивідуальний споживач – це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Разом з тим, відносини власності та порядок реалізації права власності визначаються, зокрема, ЦКУ.
Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ). Однак ЦКУ окремо не визначає такий суб’єкт права власності, як фізична особа – підприємець.
Отже, суб’єктом права власності законодавством визнаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і, водночас, не відокремлюється такий суб’єкт права власності як фізична особа – підприємець.
Статтею 2 Закону №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно – правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» передбачено, що суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, якими є, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша ст. 320 ЦКУ).
Підпунктом 14.1.129-1 ПКУ визначено, що об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, їх складові частини, що не є об’єктами житлової нерухомості (будівлі готельні, офісні, торговельні, гаражі, будівлі промислові та склади, будівлі для публічних виступів, господарські (присадибні) будівлі, інші будівлі).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 ПКУ.
Згідно з п. 177.2 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 – 177.4.3 ПКУ, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 ПКУ).
Водночас, не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів визначених абзацами восьмим - десятим пп. 177.4.6 ПКУ, зокрема об’єктів житлової нерухомості (пп. 177.4.5 ПКУ).
Висновок
Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування може включити до складу витрат суми сплачених комунальних послуг за умови що:
- власне/орендоване приміщення є об’єктом нежитлової нерухомості;
- нежитлові приміщення використовуються в господарській діяльності фізичної особи – підприємця;
- договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються фізичною особою – підприємцем;
- споживачем таких житлово-комунальних послуг є така фізична особа – підприємець;
- комунальні послуги сплачуються безпосередньо виконавцю таких послуг.
Водночас, слід зазначити, що кожен конкретний випадок включення до складу витрат суми сплачених комунальних послуг за власне/орендоване приміщення фізичною особою – підприємцем необхідно розглядати окремо, оскільки потребує детального вивчення документів (договорів про надання житлово-комунальних послуг, квитанцій про сплату).
