Фізичні особи - іноземці або особи без громадянства, які зареєстровані суб’єктами господарської діяльності, можуть обрати спрощену систему оподаткування, якщо вони відповідають сукупності критеріїв, що передбачені гл. 1 р. XIV ПКУ. Про це ми зазначали тут та тут. Таке ж роз’яснення податківців міститься у підкатегорії 107.03, «ЗІР»[1].
Пояснюється це такими нормами: згідно з пп. 291.5.7 ПКУ не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування фізичні та юридичні особи - нерезиденти.
Втім, для цілей ПКУ є окремі визначення резидента та нерезидента. Так, згідно з пп.14.1.213 ПКУ, резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україну. У разі, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У випадку, якщо державу, в якій фізособа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання в жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України в порядку, встановленому Кодексом.
Крім того, нормами пп. 177.12 ПКУ встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами.
Оскільки відповідно до умов питання іноземець є зареєстрованим СГ, який обрав сплату ЄП (про що свідчать виписки з ЄДР про держреєстрацію ФОП, а також виписки платника ЄП), то такий іноземець для цілей оподаткування є резидентом.
А тому орендар співпрацює із ФОП-іноземцем у звичайному порядку, як із звичайним ФОП – тобто є його податковим агентом лише в частині відображення доходу у вигляді орендної плати у формі №1ДФ під ознакою «157».
Податок на репатріацію тут не виникає. ПДВ також немає, оскільки ФОП не є платником ПДВ.
Наостанок нагадаємо, що для ФОП-"єдинника" ІІ групи встановлені обмеження щодо надання послуг з оренди (суборенди) за пп. 291.5.3 ПКУ.
Відповідно до цієї норми, не можуть перебувати на спрощеній системі оподаткування фізособи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв.м., нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 кв.м.
Отже, обмеження встановлено лише щодо площі. А отже, ФОП на ІІ групі має право здавати в суборенду нежитлове приміщення та/або їх частини загальною площею до 300 квадратних метрів та житлові приміщення та/або їх частини загальною площею до 100 квадратних метрів.
Також за умовами перебування на ІІ групі ФОП має право здавати в оренду приміщення або платникам єдиного податку, або фізособам.
Тому, якщо всі ці загальні умови виконуються, то ФОП-іноземець на ІІ групі може надавати в суборенду приміщення. Якщо умови не виконуються (наприклад, через площу приміщення), то податкових наслідків для підприємства-орендаря немає. Головне, аби були документи, які підтверджують, що послуги із оренди надавав СГ – ФОП. Про це ми зазначали тут. А про наслідки для такого ФОП ми писали тут.
[1] Чи мають право ФО – іноземці або особи без громадянства, які зареєстровані як СПД, застосовувати спрощену систему оподаткування?