Відповідно до пп. 292-1.1 ПКУ об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Тут прямо не зазначено, що до об’єкта оподаткування слід включати тільки ті земельні ділянки, права оренди на які зареєстровані. Тому можемо припустити, що в розглядуваній ситуації з земельних ділянок потрібно платити єдиний податок четвертої групи до кінця року.
Так само відповідає ДПС на подібне питання в ЗІР (108.02.02): «Чи включаються до об’єкта оподаткування ЮО – платника ЄП четвертої групи площі орендованих земель, які фактично використовуються платником, але договори оренди яких не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку?».
Тобто, якщо сільгосппідприємство платник ЄП групи 4 використовує сільгоспугіддя чи землі водного фонду у власній господарській діяльності, воно повинне сплачувати єдиний податок з таких земель.
Але подібний висновок не бездоганний. Адже він суперечить іншим нормам чинного законодавства.
Наприклад, згідно з пп. 298.8.1 ПКУ разом з комплектом податкової звітності з ЄП групи IV подаються відомості (довідки) про наявність земельних ділянок, в яких зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю) та дані про державну реєстрацію такого права.
А які дані про документ зазначити, якщо він закінчився і вже відсутні дані про держреєстрацію права? По суті хіба що можна зазначити попередній договір, а інформацію про держреєстрацію права не зазначати.
Окрім того, статтями 125, 126 ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Тобто, забороняється користуватися земельною ділянкою без зареєстрованого права користування.
Щоправда, прямої податкової відповідальності за таке користування немає. Хіба що цивільно-правова. Тому що як орендодавець, так і новий орендар мають право на стягнення завданої шкоди внаслідок користування земельною ділянкою. Хоча якщо сторони домовилися усно про можливість використання землі колишнім орендарем, то навряд чи дійде до стягнення шкоди.
До речі, раніше думка податкової служби з цього питання була іншою. Наприклад, тут ми наводили консультацію, що площі земельних ділянок щодо яких договори оренди не укладені або укладені, але не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку, не включаються до об’єкта оподаткування єдиним податком.
Тому для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати з цього питання індивідуальну податкову консультацію.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити
