Виплати за договором фінлізингу прив’язані до курсу валюти: як обліковувати?

Згідно з ч. 2 ст. 198 ГКУ грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Тобто усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, що перелічені у п. 2 ст. 5 Закону №2473. При цьому, не заборонено здійснювати розрахунки у гривні з прив’язкою до валютного еквіваленту та курсу. Варто зауважити, від такої умови розрахунки не стають валютними, а отже, П(С)БО 21, зокрема, розрахунок курсових різниць на дату балансу, не передбачаються.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 7 до первісної вартості об’єкта включають інші витрати, пов’язані з його придбанням і доставкою, та зобов’язання (Кт 531 «Зобов’язання з фінансової оренди») за найменшою оцінкою на початок строку оренди (справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів).

При зміні курсу і, відповідно, розміру лізингового платежу перераховувати вартість ОЗ отриманих в лізинг не потрібно (тобто сума на рахунку 10 залишається без змін). Різниця між розміром лізингового платежу визначеного при передачі об’єкту лізингу і розміру лізингового платежу на дату його виставлення відноситься або до витрат (на субрахунку 949 з кредитом субрахунку 611), або як дохід (Дт 377 Кт 719). Такий підхід до обліку «курсових» різниць викладено у листі Мінфіну від 31.07.2009 р. №31-34000-10-16/20869.

Зверніть увагу, що визначати «курсові» різниці в даному випадку потрібно лише на дату виставлення лізингового платежу за новим курсом. На дату балансу розраховувати курсові різниці (як у випадку розрахунків у валюті) не потрібно!

ПДВ

Відповідно до пп. «г» п. 2 ст. 16 Закону про фінансовий лізинг, лізингові платежі можуть включати інші  витрати  лізингодавця,  що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, курсова різниця є частиною такого лізингового платежу, який не звільняється від оподаткування, а отже, лізингодавець на дату отримання лізингового платежу зобов’язаний нарахувати ПЗ з ПДВ у розмірі такої різниці, а також скласти ПН з ПДВ на таку різницю.