Яка відповідальність за сплату ПДФО не за місцем роботи підрозділу?

Юридична особа відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 64 ГКУ може складатися зі структурних підрозділів, а також створювати філії, представництва, відділення й інші відокремлені підрозділи. Такі підприємства самостійно визначають свою внутрішню структуру, а отже можуть вирішувати, що їм необхідно створити: структурний підрозділ або, наприклад, філію.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 64 БКУ, ПДФО, який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Згідно до пп. 168.4.3 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) ПДФО за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Таким чином, якщо платник податку має власні та/або орендовані приміщення (будівлі) в різних регіонах (районах), в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку зобов'язаний перераховувати ПДФО з доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.

Також див. тут.

Штраф за сплату ПДФО не за місцем фактичної роботи підрозділу

За ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків накладається штраф згідно з пп. 125-1 ПКУ у розмірі:

• 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету;
• 50% зазначеної суми — при повторному вчиненні правопорушення протягом 1095 днів; 
• 75% зазначеної суми — при вчиненні аналогічного правопорушення протягом 1095 днів утретє і більше.

Звертаємо увагу, що штрафи не застосовуються тільки тоді, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) ПДФО самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пп. 169.4 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПКУ.

Згідно з пп. 129.4 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 ПКУ, нараховується пеня за кожний к. д. прострочення його сплати, починаючи з 91 к. д., що настає за останнім днем граничного строку сплати зобов'язання, 100% річних облікової ставки НБУ, чинної на кожний такий день. 

Також можливі штрафи і за неподання звітності з ПДФО за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідно до ст. 119 ПКУ.

Втім, суди займають лояльну позицію: якщо платник податків подав платіжку на сплату податку, то він виконав своє податкове зобов’язання перед бюджетом. Неправильне зазначення рахунку або коду бюджетної класифікації не призводить до ненадходження суми до держбюджету в установлений законом строк. А отже, штрафи за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання застосовуватися не повинні (див., наприклад, постанови ВС від 29.08.2018 р. у справі №804/5320/13-а, від 12.06.2018 р. у справі №826/1/16, постанову ВСУ від 30.01.2018 р. у справі №810/875/17, постанову ВС від 11.12.2018 р. у справі №804/444/16.