Штрафи за несплату податків за договором страхування життя

ЄСВ

Згідно з пп. 9-21 розділу VIII Закону про ЄСВ тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються. Не нараховується в цьому періоді й пеня (пп. 9-22 розділу VIII Закону про ЄСВ), а нарахована - підлягає списанню.

ПДФО

За ненарахування та/або неутримання, та/або несплату (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі ПДФО та військового збору, згідно з пп. 125-1.1 ПКУ передбачено накладення штрафу на податкового агента 10% від суми податку.

Ті самі дії, вчинені умисно, – 25% суми податку (пп. 125-1.2 ПКУ).

Діяння, передбачені пп. 125-1.2 ПКУ, тягнуть накладення штрафу:

• 50% суми податку, якщо вчинені повторно протягом 1095 календарних днів (пп. 125-1.3 ПКУ). 
• 75% суми податку, якщо вчинені втретє та більше протягом 1095 календарних днів (пп. 125-1.4 ПКУ).

Ці штрафи застосовуються податківцями під час перевірки податкового агента.

Податковий агент звільняється від відповідальності, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування ПДФО самостійно виявляється при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пп. 169.4 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом звітного року. Але такий перерахунок робиться в грудні звітного року для всіх працюючих працівників або при звільненні працівника – стосовно його доходів. Скористатися такою можливістю для уникнення штрафу за заниження військового збору не вдасться. Тож якщо у 2022 році або при звільненні працівників ці помилки не були виправлені, податковий агент несе відповідальність за ст. 125-1 ПКУ під час перевірки.

Пеня за несвоєчасну сплату ПДФО та ВЗ нараховується податківцями за результатами перевірки – див. пп. 129.1.1 ПКУ та пп. 129.4 ПКУ. Також див. консультацію податківців тут.

Крім цього, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок неутримання та несплати ПДФО та ВЗ, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник ПДФО – отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV ПКУ (ст. 125-1 ПКУ).

Проте, у запитанні написано, що роботодавець мав певні причини, тому і не проводив нарахування та сплату податків із страхових сум.

Пункт 69.1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ звільнив від відповідальності за несвоєчасне перерахування податків/зборів та подання звітності у разі відсутності у платника податків можливості виконати свої податкові обов’язки.

Тож, щоб уникнути вище зазначених штрафів при неможливості виконувати свої податкові зобов’язання, роботодавець має подати єдину звітність протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків та перелік документів на підтвердження затверджений Наказом Мінфіну від 29.07.2022 року №225. 

Такі платники податків, повинні подати у строк, встановлений пп. 4 розд. ІІ Порядку №225, заяву довільної форми та копії відповідних документів, що підтверджують неможливість виконання податкового обов’язку, передбаченого ПКУ або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов’язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов’язки у терміни, визначені ПКУ або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи (абз. 1 пп. 7 розд. ІІ Порядку №225).

Заява має містити:

• повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами;
• код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;
• податкову адресу платника податків;
• найменування контролюючого органу, до якого подається заява;
• дату подання заяви;
• чітке та стисле обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання платником податків податкових обов’язків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів;
• вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ);
• які саме податкові обов’язки не мав / не має можливості виконати платник податків;
• інформацію про податкові періоди, за які неможливо виконувати податкові обов’язки, або інформацію щодо обставин, пов’язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією Російської Федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями Російської Федерації;
• підписи платника податку – фізичної особи або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За наявності інших документів, інформації, що підтверджують неможливість своєчасно виконати свій податковий обов’язок, платники податків – юридичні особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, надають такі документи (копії документів). 

Абзацом першим п. 1 розд. ІІІ Порядку №225 встановлено, що заява платника податків у довільній формі та копії докуменів розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження терміну розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення. Платники податків надають документ чи кілька документів (копію документа чи документів), інформацію, що можуть бути використані для підтвердження неможливості виконання ними своїх податкових обов’язків.

Отже, якщо є вагомі причини, що вплинули на неможливість вчасної сплати податків, податковий агент має право подати до податкової заяву з копіями підтвердних документів. Якщо вагомих причин немає, і податковий агент не виконував обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податків без поважних причин, роботодавцю доведеться сплатити штраф, передбачений ст. 125-1 ПКУ та пеню за ст. 129 ПКУ. 

Але, повторимо, ці штрафні санкції та пеня застосовуються лише за результатами перевірки податкового агента. Самостійно агент може тільки:

• доутримати та сплатити ПДФО та ВЗ з працюючих працівників, які отримують зарплату або інші грошові доходи. При цьому штрафні санкції та пеню сплачувати не треба – їх нарахують податківці під час перевірки;
• сплатити за свій рахунок ПДФО та ВЗ з вартості страхування звільнених працівників, при цьому додаткового блага у них не виникає, тому що це відповідальність податкового агента (ст. 125-1 ПКУ).