При направленні працівника у відрядження не розраховувалась середня зарплата: які штрафні санкції?

Для працівників, які направлені у відрядження, ст. 121 КЗпП встановлені такі гарантії:

• збереження місця роботи (посади);
• добові за час перебування у відрядженні;
• компенсація проїзду до місця відрядження і назад;
• компенсація вартості проживання;
• зарплата за час перебування у відрядженні.

Статтею 121 КЗпП визначено, що працівникам, які направлені у відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Зверніть увагу, що на держслужбовців норма ст. 121 КЗпП не поширюється. За весь період відрядження держслужбовцю нараховують його зарплату. Це зазначено в ч. 5 ст. 42 Закону №889. Це означає, що розраховувати середній заробіток згідно з Порядком №100 і потім порівнювати його з денним заробітком для оплати періоду відрядження за держслужбовцями не потрібно. Держслужбовцеві зберігають зарплату за період відрядження як за звичайний робочий день (див. лист Мінсоцполітики від 08.11.2016 р. №1584/13/84-16).

Оплата періоду відрядження здійснюється за всі робочі дні за графіком того підприємства, установи, організації, яке направило працівника у відрядження.

Направити працівника у відрядження можна лише за розпорядженням керівника підприємства, установи, організації. Це означає, що основний документ, який підтверджує відрядження, — наказ про направлення у відрядження. Крім цього, ще одним важливим документом для оплати періоду відрядження є Табель обліку використання робочого часу. У Табелі дні відрядження відображають умовним позначенням «ВД» (07). При цьому кількість відпрацьованих годин повинна відповідати графіку роботи у роботодавця (наприклад, 8).

Як вже було зазначено вище, оплата за робочі дні відрядження здійснюється:

• або за умовами трудового договору, тобто за дні відрядження нараховують зарплату як за звичайні робочі дні;
• або виходячи із середньоденної зарплати.

Таким чином, для правильної оплати періоду відрядження необхідно знати два показники: денну і середньоденну зарплати. Оплата виключно по денній зарплаті може призвести до порушення, оскільки можливі випадки, коли середня зарплата перевищує денну за відповідний період.

А раз так, то виникає ситуація щодо виплати зарплати не в повному обсязі. За це, відповідно до ст. 265 КЗпП, передбачена відповідальність  у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Також, оскільки має місце порушення законодавства про працю, ст. 41 КпАП визначено, що, зокрема, виплата зарплати не в повному обсязі, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 – 1700 грн).

Щодо відображення відряджень у табелі. Держстат у своєму листі від 12.01.2012 р. №9/4-10/9 роз’яснив, що робочі дні перебування працівника у службових відрядженнях можуть визначатися так: у першому рядку зазначається кількість відпрацьованих годин згідно з режимом за основним місцем роботи, наприклад, «8», а у другому рядку — умовні позначення перебування у відрядженні «ВД». Позначення в табелі вихідних (святкових) днів, які припадають на період службового відрядження, здійснюється відповідно до Інструкції про службові відрядження №59 (лише для бюджетників), а також Положення про відрядження, затвердженого на підприємстві відповідно до чинного законодавства. Водночас у складі загальної кількості відпрацьованих за місяць днів/годин у графі «Відпрацьовано за місяць» відображаються лише робочі дні/години, що припадають на період відрядження.

Статтею 30 Закону про оплату праці визначено, що роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівниками роботи. Інструмент такого обліку — табель. Відповідно, помилки в табелі – теж порушення законодавства про працю. А це ст. 265 КЗпП (як інші порушення – одна мінімальна зарплата), а також ст. 41 КпАП.

Зазвичай роботодавець, або виправивши помилки до початку перевірки, або ж на підставі припису перевіряючих має змогу усунути порушення і уникнути штрафу, який передбачає стаття 265 КЗпП. Відповідальну за організацію обліку робочого часу особу можуть притягнути до адміністративної відповідальності. Штраф: 510–1700 грн (ч. 1 ст. 41 КпАП).  Проте скільки коштуватиме конкретне порушення, визначить суд. 

Водночас, адмінштрафу не буде, якщо минув строк давності. Адміністративне стягнення накладають  не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення (ст. 38 КпАП).