Запитання:
Юрособа (платник ПДВ на загальній системі оподаткування), яка знаходиться у м. Миколаєві, продає товар оптом (далі – підприємство «А»). За договорами поставки відбувається:
- придбання товару у постачальника, який знаходиться в м. Києві (далі – підприємство «В»);
- постачання цього товару покупцю – дилеру, який розташований у м. Одеса (далі – підприємство «С»);
- підприємство «С» реалізує товар кінцевому споживачу, який знаходиться у м. Харкові (далі – підприємство «Д»).
Усі видаткові накладні складатимуться 06.05.2019 р. Поставка товару від постачальника «В» здійснюватиметься перевізником «Нова Пошта» на підставі замовлення покупця-дилера «С» з пунктом розвантаження товару у м. Харкові, де розташованій кінцевій покупець «Д».
Таким чином, у експрес-накладній «Нової пошти» відправником зазначатиметься постачальник «В», а отримувачем (кінцевий покупець) – підприємство «Д».
У разі доставки товару автомобільнім транспортом перевізника при складанні ТТН зазначатиметься відправник «В», а отримувачем - «Д».
Чи є порушенням законодавства підприємством «А» такий спосіб в оформленні товаро-транспортних документів?
Відповідь:
Положеннями ст. 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Отже, договір поставки є прямим двостороннім договором, на відміну від посередницьких договорів комісії, доручення тощо.
Щодо моменту переходу права власності на товар
Відповідно до ст. 664 ЦКУ обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним у момент:
- вручення товару покупцю, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцю за місцезнаходженням товару.
У разі, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, то обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним у момент здачі товару перевізнику або організації зв'язку для доставки покупцю.
При цьому договором купівлі-продажу (договором постачання) може бути встановлено інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 668 ЦКУ).
Докладніше про замовлення перевезення товару на склад покупця у попереднього продавця читайте тут>>
Отже, в ситуації, яка розглядається, неможливо визначити момент, коли та за яких умов відбувається перехід права власності на товар від одного покупця до кожного наступного.
Щодо визначення оптової торгівлі
Відповідно до КВЕД-2010 оптова торгівля – це:
- перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам й організаціям або іншим оптовикам;
- діяльність агентів чи посередників з купівлі товарів від імені подібних осіб або продажу товарів подібним особам і компаніям.
Основними типами підприємств у сфері оптової торгівлі є оптові торговельні підприємства, тобто оптовики, які отримують право власності на товари, які вони продають, а саме: оптові торговці або біржовики, промислові дистриб'ютори (підприємства оптової торгівлі, що спеціалізуються на продажу промислових товарів), експортери, імпортери, закупівельні організації, філії та офіси з продажу (крім магазинів роздрібної торгівлі), які утримуються підприємствами добувної промисловості (окремо від заводів і шахт) для збуту власної продукції і функції яких не обмежені прийманням замовлень, що виконуються шляхом прямого відвантаження товарів із заводів або шахт.
До інших типів підприємств оптової торгівлі відносять торгових посередників і товарних брокерів, комісіонерів, заготівельників і кооперативні організації, які здійснюють збут сільськогосподарської продукції.
Оптові торговці зазвичай за власний рахунок виконують допоміжні операції, зокрема, збирання (компонування), сортування великих партій товарів, поділ і перефасування товарів меншими партіями (наприклад, фармацевтичних товарів), зберігання, охолодження, доставку й установлення товарів, акції для своїх споживачів, дизайн етикеток тощо.
В ситуації, що розглядається, допоміжні операції у постачальників «А» та «С» відсутні.
Тому наявна податкова інформація, може свідчити про наявність ознак здійснення ризикових операцій платниками «А» та «С» (лист ДФС від 05.11.2018 р «Критерії ризиковості платника податку».
***
Читайте також: Незабаром всі контролюючі органи оновлять критерії своїх планових перевірок, – інформація від ДРС
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити