Постачання товару через двох посередників: чи є це порушенням законодавства?

Запитання:

Юрособа (платник ПДВ на загальній системі оподаткування), яка знаходиться у м. Миколаєві, продає товар оптом (далі – підприємство «А»). За договорами поставки відбувається:

1. придбання товару у постачальника, який знаходиться в м. Києві (далі – підприємство «В»);
2. постачання цього товару покупцю – дилеру, який розташований у м. Одеса (далі – підприємство «С»);
3. підприємство «С» реалізує товар кінцевому споживачу, який знаходиться у м. Харкові (далі – підприємство «Д»).

Усі видаткові накладні складатимуться 06.05.2019 р. Поставка товару від постачальника «В» здійснюватиметься перевізником «Нова Пошта» на підставі замовлення покупця-дилера «С» з пунктом розвантаження товару у м. Харкові, де розташованій кінцевій покупець «Д».

Таким чином, у експрес-накладній «Нової пошти» відправником зазначатиметься постачальник «В», а отримувачем (кінцевий покупець) – підприємство «Д».

У разі доставки товару автомобільнім транспортом перевізника при складанні ТТН зазначатиметься відправник «В», а отримувачем - «Д».

Чи є порушенням законодавства підприємством «А» такий спосіб в оформленні товаро-транспортних документів?

Відповідь:

Положеннями ст. 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Отже, договір поставки є прямим двостороннім договором, на відміну від посередницьких договорів комісії, доручення тощо.

Щодо моменту переходу права власності на товар

Відповідно до ст. 664 ЦКУ обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним у момент:

• вручення товару покупцю, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
• надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцю за місцезнаходженням товару.

У разі, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, то обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним у момент здачі товару перевізнику або організації зв'язку для доставки покупцю.

При цьому договором купівлі-продажу (договором постачання) може бути встановлено інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 668 ЦКУ).

Докладніше про замовлення перевезення товару на склад покупця у попереднього продавця читайте тут>>

Отже, в ситуації, яка розглядається, неможливо визначити момент, коли та за яких умов відбувається перехід права власності на товар від одного покупця до кожного наступного.

Щодо визначення оптової торгівлі

Відповідно до КВЕД-2010 оптова торгівля – це:

• перепродаж (продаж без перероблення) нових або уживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам й організаціям або іншим оптовикам;
• діяльність агентів чи посередників з купівлі товарів від імені подібних осіб або продажу товарів подібним особам і компаніям.

Основними типами підприємств у сфері оптової торгівлі є оптові торговельні підприємства, тобто оптовики, які отримують право власності на товари, які вони продають, а саме: оптові торговці або біржовики, промислові дистриб'ютори (підприємства оптової торгівлі, що спеціалізуються на продажу промислових товарів), експортери, імпортери, закупівельні організації, філії та офіси з продажу (крім магазинів роздрібної торгівлі), які утримуються підприємствами добувної промисловості (окремо від заводів і шахт) для збуту власної продукції і функції яких не обмежені прийманням замовлень, що виконуються шляхом прямого відвантаження товарів із заводів або шахт.

До інших типів підприємств оптової торгівлі відносять торгових посередників і товарних брокерів, комісіонерів, заготівельників і кооперативні організації, які здійснюють збут сільськогосподарської продукції.

Оптові торговці зазвичай за власний рахунок виконують допоміжні операції, зокрема, збирання (компонування), сортування великих партій товарів, поділ і перефасування товарів меншими партіями (наприклад, фармацевтичних товарів), зберігання, охолодження, доставку й установлення товарів, акції для своїх споживачів, дизайн етикеток тощо.

В ситуації, що розглядається, допоміжні операції у постачальників «А» та «С» відсутні.

Тому наявна податкова інформація, може свідчити про наявність ознак здійснення ризикових операцій платниками «А» та «С» (лист ДФС від 05.11.2018 р «Критерії ризиковості платника податку».

***

Читайте також: Незабаром всі контролюючі органи оновлять критерії своїх планових перевірок, – інформація від ДРС