За договором позики одна сторона — позикодавець (у нашому випадку — роботодавець) передає у власність другій стороні — позичальникові (у цьому випадку — працівнику) кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики), це норма ст. 1046 ЦКУ. Незалежно від суми договору, якщо позикодавцем є юридична особа, письмова форма договору є обов'язковою, це вимога статей 206, 208 та 1047 ЦКУ. У разі недотримання письмової форми договір вважається недійсним.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Якщо йдеться про відносини між підприємством та фізособою, підтверджуватиме передання грошей розрахунковий документ: документ банку про перерахування на рахунок фізособи коштів або видатковий касовий ордер, якщо кошти позичаються готівкою.
Гранична сума готівкових розрахунків протягом дня не може перевищувати 150 тис. грн (це обмеження встановлене Постановою НБУ №210 і стосується готівкових розрахунків за товари, роботи, послуги). Проте треба врахувати неправомірні, на наш погляд, роз'яснення контролюючих органів, які вважають, що обмеження поширюється і на операції за договорами позики*. Але позика не належить до товарів, робіт, послуг, отже, до такої операції не можуть застосовуватися обмеження. Проте вважаємо, що сторонам договору слід взяти до уваги цей момент (якщо сума готівкової позики більша за 150 тис. грн, позичати готівкові кошти можна в декілька етапів — протягом кількох днів).
* Лист НБУ від 01.08.2014 р. №11-117/41539, лист ДФСУ від 21.07.2014 р. №25/6/99-99-22-06-03-15/415.
Але це ще не всі нюанси надання фіндопомоги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону про фінпослуги надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою, а фінпослуги мають право надавати лише фінустанови. Але згідно з Розпорядженням №5555 суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, мають право надавати фінансові послуги з надання коштів у позику (крім як на умовах фінансового кредиту).
Фінансовий кредит — кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.
Пункт 3 ч. 1 ст. 1 Закону про фінпослуги
Тому, якщо підприємство не належить до фінансових установ, йому не заборонено надавати кошти у позику, проте таке запозичення має бути безпроцентним. Підтверджує це і ст. 1048 ЦКУ, де сказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Як наслідок, у договорі позики слід зазначити, що він є безпроцентним. Адже якщо цей момент не буде обумовлено, то розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦКУ.
Строк повернення коштів зазвичай встановлено договором, і саме в цей строк позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кошти: це умова ст. 1049 ЦКУ. Такий момент є важливим для визначення строку позовної давності, про що далі.
Якщо договором не встановлено строку повернення позики або цей строк визначено моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позичальника або до каси.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити