Договір позики від нерезидента: оформляємо правильно

Насамперед СГД має визначитися із тим, що таке позика, які особливості її отримання від нерезидента і чи може цей СГД взагалі претендувати на таку позику.

Відносини позики регулюються параграфом 1 глави 71 ЦКУ. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (ст. 1046 ЦКУ).

Зверніть увагу: предметом договору позики можуть бути не лише кошти, але й інше майно позикодавця. Але розглянемо саме грошові позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто від 170,01 грн), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми (ст. 1047 ЦКУ).

Порядок отримання резидентами позик від нерезидентів регулює Положення №270. Його дія поширюється, зокрема, на будь-які позики в іноземній валюті, отримані від нерезидента резидентами — юридичними особами, підприємцями або пересічними громадянами України (п. 1.1 р. I Положення №270). Але далі мова піде лише про позики, які отримують суб'єкти госпдіяльності. У Положенні №270 позичені кошти від нерезидента — позики, кредити та поворотна фінансова допомога — мають загальну назву «кредити», але автор для ліпшого розуміння дотримуватиметься назви «позика».

Резиденти-позичальники одержують та погашають позики лише в безготівковій формі (п. 1.4 р. I Положення №270). Тож, згідно з п. 1.2 р. I Положення №270, отримання і повернення позики, сплата процентів за нею мають здійснюватися через один обслуговуючий банк. Ним може бути будь-який конкретний уповноважений банк або його відділення чи філія, які підтвердять перед територіальним управлінням НБУ під час реєстрації договору (про що — далі) згоду на обслуговування договору позики.

Законодавство не забороняє отримувати позики і безпосередньо за кордоном, але для цього резидент повинен оформити, згідно з Положенням №485, індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (крім випадку використання фізособою рахунка за межа-ми України на час її перебування за кордоном). Можливий і третій варіант, коли позика надається шляхом перерахування нерезидентом коштів не самому резидентові, а шляхом погашення грошових зобов'язань такого резидента в іноземній валюті (див. абзац 2 п. 1.5 Положення №270), зокрема за отриманими товарами, роботами, послугами від нерезидентів.

За двома останніми варіантами, для перерахування нерезидентові кошти в сумі процентів та погашення суми позики через уповноважений банк в Україні, резидент повинен надати такому банку оригінали чи копії платіжних документів, які підтверджують сплату кредитних коштів іноземним позикодавцем резиденту-позичальнику і подальше використання цих коштів (або такий банк отримує безпосередньо від іноземного банку-позичальника відповідні документи, що підтверджують перерахування позичених коштів на користь кредитора-нерезидента).

Зверніть увагу: якщо оригінали чи копії документів надає резидент-позичальник, ці документи залишаються на зберіганні в обслуговуючому банку. Якщо вони складені іноземною мовою (крім російської), подається також їх переклад українською мовою, засвідчений підписом особи, яка здійснила переклад (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально), або нотаріусом (п. 1.5 р. I Положення №270).

Резидент-позичальник зобов'язаний зареєструвати договір у НБУ до фактичного одержання позики (п. 1.7 Положення р. I №270). Реєстрація договорів, укладених резидентами-позичальниками, що не є банками, здійснюється територіальним управлінням НБУ за місцезнаходженням обслуговуючого банку.

Проценти за позикою

Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок отримання процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦКУ). За відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Зверніть увагу: якщо договором не встановлено розмір процентів, він визначається на рівні облікової ставки НБУ. А отже, якщо сторони бажають укласти договір про безвідсоткову позику, це обов'язково слід зазначити в самому договорі.

Згідно з п. 1.11 р. I Положення №270, розмір виплат за користування кредитом за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору, на дату надходження до територіального управління НБУ документів, потрібних відповідно до вимог цього розділу для реєстрації договору (змін до договору), не повинен перевищувати розмір виплат за цим кредитом, розрахований виходячи з установленої НБУ максимальної процентної ставки за договорами, що діє на дату надходження (реєстрації) таких документів.

Максимальну річну процентну ставку за зовнішніми запозиченнями резидентів встановлено Постановою №363. Її розмір залежить від виду іноземної валюти, в якій надається позика.

Максимальні процентні ставки за позиками в іноземній валюті

За позиками в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора:

для фіксованої процентної ставки:

зі строками запозичень до 1 року — не вище 9,8% річних;

зі строками запозичень від 1 до 3 років — не вище 10% річних;

зі строками запозичень понад 3 роки — не вище 11% річних;

для плаваючої процентної ставки:

ставка LIBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс

750 базисних пунктів*.

За позиками в іноземній валюті 2-ї та 3-ї груп Класифікатора:

не вище 20% річних.

Постанова №363

* Базисний пункт — це 0,01 процентної ставки. У зазначеному випадку 750 базисних пунктів означає, що ставка LIBOR збільшується на 750 х 0,01% = 7,5%.

Якщо договором позики установлено щомісячну або щоквартальну сплату процентів за користування позикою, до розрахунку її розміру береться розрахункова річна процентна ставка (п. 1.12 р. I Положення №270). У разі залучення резидентом-позичальником позики в різних іноземних валютах контроль за розміром виплат за користування кредитом здійснюється за кожною частиною кредиту у кожній валюті окремо із застосуванням максимальної процентної ставки, установленої для іноземної валюти відповідної групи Класифікатора.

Реєстрація договору у територіальному управлінні НБУ

Порядок такої реєстрації передбачено главою 2 Положення №270. Для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) резидент-позичальник зобов'язаний подати до обслуговуючого банку такий пакет документів:

— повідомлення про договір (повідомлення про зміни до договору) на паперовому носії чи у вигляді електронного документа (1) за формою, зазначеною в додатку 1 до Положення №270;

— договір позики (разом з іншими додатковими угодами/договорами, документами, які стосуються реалізації договору та здійснення валютних операцій за договором);

— копія платіжного документа про сплату коштів за надання НБУ послуг з реєстрації договору (2).

--------------1-------------

Складеного з виконанням вимог Закону України від 22.05.2003 р. №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг».

---------------2---------------

Хоча наразі, згідно з постановою Правління НБУ від 12.08.2003 р. №333, розміру такої плати не передбачено, Положення №270 про неї згадує. А отже, позичальнику перед поданням документів для реєстрації договору позики із нерезидентом слід звернутися до територіального управління НБУ і з'ясувати діючий тариф за таку реєстрацію.

--------------------------------

Документи, складені іноземною мовою, подаються резидентом-позичальником разом з їх перекладом українською мовою, засвідченим підписом перекладача (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально) або нотаріусом. Не потребують перекладу документи, складені російською мовою або текст яких викладено одночасно іноземною та українською/російською мовами.

Обслуговуючий банк проставляє на повідомленні дату надходження, що засвідчується підписом відповідального працівника банку та відбитком штампа банку. У разі надходження від резидента-позичальника до банку повідомлення у вигляді електронного документа замість повідомлення на паперовому носії банк використовує паперову копію відповідного електронного документа. Якщо з поданим пакетом документів усе гаразд, то обслуговуючий банк проставляє на зворотному боці останнього аркуша повідомлення на паперовому носії відповідну підтверджуючу відмітку. Примірник повідомлення з відміткою, а також засвідчені нотаріально чи підписом відповідального працівника обслуговуючого банку копії документів, поданих резидентом-позичальником у пакеті документів для реєстрації договору, залишаються в обслуговуючому банку.

Саме працівник обслуговуючого банку (а не позичальник!) надсилає повідомлення для реєстрації до територіального управління НБУ (п. 2.4 р. I Положення №270). А вже територіальне управління після реєстрації договору надсилає резиденту-позичальнику засвідчене територіальним управлінням повідомлення з відміткою про реєстрацію договору на паперовому носії на адресу, зазначену у повідомленні. У разі відмови в реєстрації або неналежного оформлення повідомлення територіальне управління повідомляє про це уповноважений банк листом.

Щодо строків розгляду документів

Уповноважений (обслуговуючий) банк розглядає пакет документів, поданих позичальником, протягом чотирьох робочих днів із дня надходження документів до обслуговуючого банку (п. 2.4 р. I Положення №270). Територіальне управління НБУ надає позитивну чи негативну відповідь протягом строку, що не перевищує п'яти робочих днів з наступного робочого дня після дати надходження до територіального управління належного пакета документів (пп. 4.2.4 р. I Положення №270).

Зверніть увагу: незважаючи на те що абзацом третім п. 1 чинного Указу №734 встановлено більший строк реєстрації договорів — протягом семи робочих днів з дати надходження необхідних для реєстрації документів, і видачу протягом цього строку НБУ реєстраційного свідоцтва, зараз застосовується більш спрощена і сприятлива для резидентів-позичальників процедура реєстрації договорів позики (зазначена вище).

Підставою для такого спрощення стала постанова Правління НБУ від 15.07.2012 р. №246, якою було внесено відповідні зміни до Положення №270. За цими змінами строк реєстрації договору позики, як вже було сказано, скорочено з семи до п'яти робочих днів (і саме цього строку наразі дотримуються на підставі Положення №270 територіальні управління НБУ). Немає мови і про видачу реєстраційних свідоцтв — їх функції щодо підтвердження факту реєстрації договору позики НБУ виконує наразі, як і зазначено вище, повідомлення про реєстрацію договору позики із відповідними відмітками (див. з цього приводу також лист НБУ від 23.07.2012 р. №29-213/7305).

Відповідальність за порушення

У разі одержання резидентами позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації відповідних договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції — штраф у сумі, еквівалентній одному проценту розміру одержаної позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на день одержання позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до держбюджету України (ст. 2 Указу №734). Застосовувати штрафні санкції до резидентів, які не є банківськими установами, мають право органи Міндоходів (ст. 3 Указу №734). Оскарження рішень про застосування фінсанкцій здійснюється лише у судовому порядку.