Чи можливо укласти договір ЦПХ з IT-cпеціалістом?

Трудовий договір

Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем чи фізособою, згідно з якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець чи фізособа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП).

Трудовий договір може бути оформлений:

• шляхом видачі роботодавцем наказу про прийняття працівника на роботу на підставі його заяви;
• укладанням письмового документа, тобто трудового договору.

Трудовий договір може бути:

• безстроковим, що укладається на невизначений строк;
• на визначений строк, установлений за погодженням сторін;
• таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець.

Працівник — це фізособа, яка може бути громадянином України, іноземцем або особою без громадянства.

Цивільно-правовий договір

Цивільно-правовий договір — це будь-який договір, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства, тобто сюди належить усе: від купівлі-продажу до факторингу і банківського кредиту. У бухгалтерській практиці, як правило, під цим поняттям розуміють один із двох схожих між собою договорів — підряду або надання послуг. Наразі у випадках, коли особа виконує роботу або надає послугу, не будучи працівником, укладається не абстрактний ЦПД, а конкретний договір, який має відповідну назву, відповідні істотні умови. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 ЦКУ.

Згідно зі ст. 837 ЦКУ, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням першої сторони (замовника), а замовник — прийняти та оплатити виконану роботу.

А згідно зі ст. 901 ЦКУ, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, предметом договору підряду є результат праці, а точніше, результат виконаних робіт, а предметом трудового договору — власне сама праця та її процес.

Цивільно-правовим договором, як правило, повинно бути визначено, що фізособа має зробити, а не те, що вона має робити. Такі договори, як правило, застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці.

Відмінності та нюанси трудових та цивільно-правових договорів

За наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір. За наявності ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, необхідно укладати цивільно-правові договори. 

 Розгляньмо характерні риси та відмінності обох видів договорів 

Фізособа не може виконувати функції, наприклад, юриста на підприємстві за ЦПД на постійній основі (систематично). Водночас фізособа може виконувати разові завдання (проекти) юридичного характеру (наприклад, підготовка окремих консультацій або супровід окремих судових справ) за ЦПД.

На прикладі ІТ-послуг це може бути постійна робота на підприємстві, що пов’язана з програмуванням та виконанням різних ІТ-завдань, з підпорядкуванням працівника внутрішньому трудовому розпорядку та за наявності робочого місця (наприклад, регулярна робота з понеділка по п’ятницю з 9-00 до 18-00 в офісі),  а може бути певний обмежений у часі проект, результат якого повинен бути вимірюваний та ідентифікований – написана програма, виконані конкретні роботи тощо. При цьому виконавцю не встановлюється місце і час, де і коли він має працювати, не надається робоче місце. За договором ЦПХ виконавець все це вирішує самостійно – де, коли і на чому йому працювати.

Якщо перевіряльники встановлять, що фактично відносини між підприємством та фізособою є трудовими, а не цивільно-правовими, то до такого підприємства застосують всі штрафи за недотримання трудового та, відповідно, податкового законодавства, законодавства з ЄСВ — зокрема:

• 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ст. 265 КЗпП);
• 25% суми визначеного податкового зобов'язання з ПДФО/ВЗ, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму такого зобов'язання (п. 123.1 ПКУ);
• за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ накладається штраф у розмірі 10% зазначеної суми за кожен повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).

На це, тобто на можливість визнання цивільно-правових відносин трудовими, податківці постійно натякають у ЗIР*: «...Це правило (тобто мова про особливості оподаткування за трудовим договором, не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 ПКУ».

Про це докладно читайте тут та тут>>