Нарахування ЄСВ на зарплату працівника у місяці його прийняття на роботу

Як не дивно, ані КЗпП, ані Законом про оплату праці чітко така ситуація не визначена. Так, в КЗпП існує норма щодо оплати праці працівника в режимі неповного робочого часу (коли працівник відпрацьовує робочий час менше, ніж інші працівники на цьому ж підприємстві протягом одного календарного місяця або кварталу, року). Існує також норма щодо оплати праці, коли передбачено підсумковий облік робочого часу працівника, але випадок, коли працівник відпрацював неповний місяць через те, що його прийняли на роботу не з першого числа місяця або звільнили не останнім числом місяця, у цю норму не потрапляє. 

На практиці в такому випадку оплату праці працівника (якщо йому встановлено почасову оплату праці) здійснюють виходячи з його окладу (тарифної ставки), пропорційно фактично відпрацьованому ним робочого часу. Отже, якщо ставка працівника становить 1745 грн, а відпрацював він 12 робочих днів (з 16.05.2016 по 31.05.2016), нарахована йому зарплата має становити:

1745 / 19 р. дн. х 12 р. дн. = 1102,11 грн. 

Такий розмір місячної зарплати є меншим за мінімальний (з 01.05.2016  - 1450 грн). А ст. 3 Закону про оплату праці, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Отже, оскільки місячна норма праці працівником не була виконана (в травні 2016 р. норма тривалості робочого часу становила 19 р. дн., а працівник відпрацював лише 12 р. дн.), то донараховувати його зарплату до мінімального розміру потреби немає. 

Але, якщо для працівника це основне місце роботи (з трудовою книжкою), ЄСВ з такої зарплати слід нарахувати в розмірі мінімального страхового внеску. А базою його нарахування для роботодавця буде якраз розмір мінімальної заробітної плати, який діяв у місяці нарахування зарплати.  Однак це правило, на думку податківців, не працює, якщо працівник був прийнятий на роботу не з початку такого місяця. 

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ ставка ЄСВ для роботодавців встановлюється у розмірі 22% до визначеної ч. 1 та 2 ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ у розмірі 22% застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

Податківці у роз’ясненні від 31.03.2015 р. №6667/6/99-99-17-03-01-15 доводять, що умовою застосування норми щодо нарахування ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць. Хоча норми Закону про ЄСВ змінилися з 01.01.2016 року, але роз’яснення з приводу застосування норми щодо нарахування ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску залишилося незмінним.