Заборгованість (недоїмка) ФОП на загальній системі з ЄСВ: ризики та алгоритм дій за Законом про ЄСВ (аудіоверсія)

Правова природа заборгованості з ЄСВ

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не входить до системи оподаткування (п. 1.3 ПКУ, ч. 2 ст. 8 Закону про ЄСВ). Тому заборгованість з ЄСВ є не податковим боргом у розумінні пп. 14.1.175 ПКУ, а недоїмкою — сумою єдиного внеску, своєчасно не нарахованою та/або не сплаченою у встановлені строки (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Правові та організаційні засади адміністрування ЄСВ регулюються виключно Законом про ЄСВ та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску, затвердженою наказом Мінфіну від 20.04.2015 №449.

Нарахування, обчислення та сплата ЄСВ здійснюються страхувальниками самостійно. Своєю чергою, обчислення ЄСВ податковими органами проводиться на підставі актів документальних перевірок, звітності платника, а також бухгалтерських та інших документів про суми виплат/доходу (п. 4 розд. IV Інструкції №449).

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. При цьому відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону про ЄСВ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (тобто правило 1095 днів тут не діє).

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

• дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
• платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
• платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Оскільки ФОП звітність з ЄСВ не подавав, контролюючий орган не мав правових підстав визначати суми зобов'язань розрахунковим шляхом без проведення документальної перевірки. Для встановлення правомірності заборгованості необхідно з'ясувати підставу її виникнення в інтегрованій картці платника (ІКП): чи була проведена перевірка та сформована вимога про сплату боргу (недоїмки), чи суми виникли внаслідок програмного автонарахування.

Щодо звільнення від сплати ЄСВ за наявності основного місця роботи

Пряма норма ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ, яка прямо звільняє ФОП від сплати ЄСВ за себе за місяці, у яких роботодавець сплатив за нього страховий внесок у розмірі не менше мінімального, набрала чинності з 1 січня 2021 року.

До 01.01.2021 редакція ст. 7 Закону про ЄСВ формально зобов'язувала ФОП на загальній системі нараховувати ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску навіть за умови неотримання доходу у звітному періоді. На цій підставі податкові органи масово вимагали сплати внеску.

Проте Верховний Суд сформував сталу правову позицію: особа, яка зареєстрована як ФОП, але господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником (постанови ВС від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 19.06.2024 у справі №480/4744/18).

Якщо особа є найманим працівником, мета обов'язкового страхування досягається через сплату ЄСВ роботодавцем, тому обов'язку повторної сплати єдиного внеску за себе як ФОП за період 2017–2020 років у зазначеного підприємця не виникало.

Строки оскарження вимоги

Порядок оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) визначено ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ:

• У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник оскаржує вимогу в адміністративному або судовому порядку протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання вимоги;
• Якщо платник скористався процедурою адміністративного оскарження (подання скарги до ДПС України), звернення до суду здійснюється також протягом 10 календарних днів після отримання рішення про результати розгляду скарги.

Перебіг цього строку починається виключно з дня вручення вимоги платнику (під розписку або поштовим відправленням із повідомленням про вручення). Якщо вимога податківцями взагалі не виносилася чи не направлялася, строк оскарження ще не розпочався.

Застосування загального 6-місячного строку, якщо попереднього адміністративного оскарження не було та 3-місячного - у разі наявності попереднього оскарження передбаченого ст. 122 КАСУ, є ризикованим. Проте, про таку можливість зазначає Верховний Суд у справі №580/3469/19 від 25.02.2021, який відступив від попередньої правової позиції зазначивши, що платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу in dubio pro tributario має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАСУ, а не статтею 25 Закону про ЄСВ.

Алгоритм дій платника

Звернутися до податкового органу із запитом про надання деталізованої виписки з ІКП, копій рішень, актів перевірок (у разі їх проведення), а також копії вимоги про сплату боргу (недоїмки) та доказів її вручення.

Зібрати підтвердні документи: довідку від роботодавця за 2017–2020 роки (із зазначенням сум нарахованого доходу та сплаченого ЄСВ) і відомості за формою ОК-5 або ОК-7 із Пенсійного фонду України, що підтверджують зарахування страхового стажу за основним місцем роботи.

Оцінити статус вимоги та строки:

• якщо вимога не сформована, оскаржуються неправомірні дії щодо відображення нарахувань в ІКП;
• якщо вимога сформована, але не надсилалася — строк на оскарження не пропущено, є можливість оскаржити її протягом 10 днів з моменту належного отримання або в межах строків КАСУ з клопотанням про поновлення строку;
• якщо вимогу оскаржити неможливо через пропуск строків, заборгованість доведеться захищати на стадії виконавчого провадження.

Оскаржити вимогу в адміністративному або судовому порядку, посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо недопущення подвійної сплати ЄСВ застрахованою особою.

Висновки

• Заборгованість із ЄСВ є недоїмкою, до якої строки давності не застосовуються. Проте нарахування внеску без проведення документальної перевірки (за відсутності поданих звітів) є протиправним;
• ФОП, який не вів підприємницької діяльності й одночасно перебував у трудових відносинах з роботодавцем, що сплачував за нього ЄСВ у повному обсязі, не повинен був сплачувати ЄСВ повторно;
• Для захисту прав платнику необхідно отримати документи та інформацію від податкового органу та оскаржити нарахування чи вимогу, суворо контролюючи строки оскарження.