Податківці у підкатегорії 201.04 ЗІР відповіли, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку передбачено Законом про ЄСВ.
Дія Закону про ЄСВ поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону №2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).
Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Згідно з п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у з вітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону про ЄСВ, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону про ЄСВ).
Крім того, відповідно до абзаців 7 та 12 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, в редакції, що діяла до 01.01.2026, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, – на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до п. 3 частини другої розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 липня 2025 року №4536-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» (набрав чинності 01.10.2025) та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавство» частину шосту ст. 4 Закону про ЄСВ викладено в новій редакції, а саме:
«Особи, зазначені у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону №2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».
При цьому, абзацом першим п. 1-4 розд. VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» установлено, що державна допомога сім’ям з дітьми, призначена до набрання чинності Законом України від 05 листопада 2025 року №4681-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднанню материнства (батьківства) з професійною діяльністю» (набрав чинності 01.01.2026, далі – Закон №4681), виплачується у порядку та розмірі, встановлених на дату призначення, до повного завершення її виплати.
Враховуючи викладене, у разі якщо до дати набрання чинності Законом №4681 фізична особа – підприємець перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то така фізична особа – підприємець звільняється від сплати єдиного внеску за себе з 01.10.2025 (незалежно від наявності / відсутності доходу, обраної системи оподаткування та дати початку / дати кінця отримання допомоги) за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачується за таку особу єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску.