Чи буде право на соцстрахування в Україні, якщо людина працює закордоном?

Якщо людина не працює в Україні, тільки за кордоном, то чи можна стаж, отриманий за кордоном, подати до ПФУ для зарахування до трудового стажу в Україні? Якщо так, то яким чином?

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону про ЄСВ, платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:

• члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню;
• особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями,  та не належать до платників ЄСВ, таких  як фізичні особи - підприємці незалежно від системи оподаткування та самозайнятих осіб, а також членів фермерських господарств (пп. 4, 5 та 5 - 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ), у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Отже, громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільну сплату ЄСВ. Без такої сплати вони не мають права на соціальне страхування.

Дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування ЄСВ, але громадянин України, які працюють за її межами, мають право на добровільну сплату ЄСВ, у разі укладання договору про добровільну участь на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Базою нарахування ЄСВ для таких осіб, є самостійно визначені суми, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Перелік документів, необхідних для укладення договору зазначено в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну №449.

Згідно з п. 3 розділу V Інструкції №449, для добровільної сплати ЄСВ, особа має подати:

• заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску), за формою згідно з додатком 3 до цієї Інструкції,  в якій зазначають, у якому виді загальнообов’язкового державного соціального страхування вони бажають брати участь;
• копію трудової книжки (за наявності);
• виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5);
• копію документа, що посвідчує особу.

Чи  треба платити податки в Україні, якщо працювати за кордоном? Якщо так, який, скільки, коли?

Якщо фізособа працює за кордоном та отримує дохід, то такий дохід є іноземним, щодо якого потрібно подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (пп.170.11 ПКУ) та сплатити ПДФО за ставкою 18% (пп. 167.1 ПКУ) та військовий збір за ставкою 1,5% (пп. 1.3 пп. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ). 

Подавати потрібно саме річну податкову декларацію про майновий стан і доходи зазначивши їх в рядку 10.10 «Доходи, отримані з джерел за межами України», вказавши не лише їх розмір та суму податку, а й:

• назву країни, з якої отримано іноземні доходи, та
• валюту, в якій такі доходи нараховані.

Вказані у рядку 10.10 суми переносяться до загального рядка 10, сам отриманий дохід також вказується у рядку 12 сума ПДФО у рядку 13, а ВЗ – у рядку 21.1. Суми доходів у декларації проставляються у гривнях із копійками.  

Звертаємо увагу, що доходи, отримані в іноземній валюті, перераховують в гривні за курсом НБУ, що діяв на момент отримання таких доходів (пп. 164.4 ПКУ).

Разом з цим, відповідно до угод про уникнення подвійного оподаткування платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном. Для зарахування податків необхідно отримати довідку про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об'єкт оподаткування, легалізовану у відповідній закордонній дипломатичній установі України країни, де було отримано дохід. При цьому військовий збір за ставкою 1,5% сплачується без зменшення, оскільки на нього не поширюються угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до пп.14.1.213 ПКУ, фізичною особою-резидентом вважається фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів протягом податкового року. 

Тож, якщо фізособа має документи, якими вона зможе підтвердити свій нерезидентський статус (договір про працевлаштування, право на проживання, довідку про резидентський статус в іншій країні тощо), то вона може не декларувати одержані доходи за кордоном. Проте, якщо надати такі документи фізособа не зможе, то вона повинна задекларувати та оподаткувати отримані доходи за принципом, зазначеним на початку відповіді.