Чи повинен ФОП-роботодавець сплачувати ЄСВ за мобілізованого працівника?

Нагадаємо, що Законом №2352 було внесено зміну до ст. 9 Закону про відпустки у зв'язку зі зміною ст. 119 КЗпП, яка почала діяти від 19.07.2023 року. 

Відтоді за п. 2 ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), не зараховуватиметься час, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.

Тому роботодавець з 19.07.2023 року не повинен проводити нарахування середньої зарплати, через що такий працівник не матиме права на трудовий стаж, що дає право на дні відпустки. 

Тобто, якщо ФОП за період мобілізації свого працівника не нараховуватиме йому жодних виплат, то й проводити нарахування та сплату ЄСВ не потрібно, оскільки відсутній не тільки обов’язок нараховувати ЄСВ, але й база нарахування – дохід.

Проте, ФОП має право скористатися нормою ст. 9-1 КЗпП та прийняти добровільне рішення щодо проведення виплат мобілізованому працівнику в будь-якій сумі та з будь-якою періодичністю. Зафіксувати таке рішення потрібно у наказі.

І якщо ФОП прийме таке рішення, тоді добровільна виплата  буде складовою заробітної плати, на яку потрібно буде нарахувати ЄСВ та утримати ПДФО та ВЗ. 

При цьому, якщо сума нарахованої добровільної виплати буде менше МЗП, то у ФОПа виникне обов’язок щодо донарахування ЄСВ до мінімального розміру, для виконання пп. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ. 

Якщо мобілізований працівник є особою з інвалідністю, то у ФОПа не виникне обов’язку щодо донарахування ЄСВ до мінімального розміру, оскільки пп. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ не застосовується до працівників – осіб з інвалідністю. Ставка 8,41% застосовується до фактичної бази нарахування (пп. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ).

І нарахований ЄСВ потрібно буде сплачувати з нарахованого доходу, незалежно від отримуваних виплат мобілізованим від держави.

Добровільні виплати знаходять своє відображення в єдиній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ як звичайна зарплата, а саме: в додатку 4ДФ за ознакою «101» та в Додатку 1 з КЗО «1» або «2» (для особи з інвалідністю), з зазначенням кількості календарних днів перебування платника податку (мобілізованого працівника) у трудових відносинах в графі 14. 

Якщо ФОП не прийме добровільного рішення щодо проведення виплат мобілізованому працівнику, то такого працівника потрібно й надалі відображати у додатку 1 єдиній звітності з зазначенням у графі 14 кількості календарних днів перебування у трудових відносинах за КЗО «1» (або «2», якщо мобілізований є особою з інвалідністю) у графі 8, бо з працівником не припиняються трудові відносини, він лише увільняється від виконання службових обов’язків у зв’язку з мобілізацією до лав ЗСУ.

У додатку 4ДФ такого працівника не відображатимуть на підставі пп. «б» пп. 176.2 ПКУ, бо немає нарахованого доходу.