Відповідно до статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Нормативним документом, який визначає складові фонду оплати праці при нарахуванні єдиного внеску до Пенсійного фонду, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 (далі – Інструкція №5).
Згідно з пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції №5 витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5 - внесків підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей) на користь працівників, пов’язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна), відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Отже, плата за страхування від нещасного випадку працівників, яку підприємство відшкодовує страховій компанії згідно договору, є базою нарахування єдиного внеску.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись