До середнього заробітку мобілізованого працівника застосовується податкова соцпільга

Відповідно до частини другої ст. 39 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), згідно із п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), та оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Кодексу – 15/17 відсотків. 

Заробітна плата для цілей розділу IV Кодексу – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Статтею другою Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон №108) визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, додаткову заробітну плату. 

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 Кодексу законів про працю України, згідно з частиною першою якою на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, застосовується, зокрема, у випадку виконання працівниками державних і громадських обов’язків у робочий час.

Відповідно до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

На сьогодні підприємства (установи, організації), які здійснюють нарахування (виплати) середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період не отримують відшкодування компенсаційних виплат з бюджету, оскільки виплати таких компенсацій в межах середнього заробітку проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України (Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» вказані компенсаційні виплати не передбачено) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який на даний час відсутній.

Разом з тим, згідно із п. 169.1 ст. 169 Кодексу з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. 

Відповідно до п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. 

Відповідно до пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Правила надання документів та їх склад затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 ”Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги”.

Отже, нарахування середнього заробітку працівників на час виконання державних або громадських обов’язків є гарантійною виплатою, яка входить до складу додаткової заробітної плати. Оскільки на сьогодні компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період не передбачено та відсутній порядок їх відшкодування, сума середнього заробітку зазначених працівників включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, як дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений) відповідно до умов трудового договору (контракту), та оподатковується за ставками, визначеними п. 167.1ст. 167 Кодексу – 15/17 відсотків. 

При цьому, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Кодексу).