Неповний робочий час
Згідно з ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, зокрема, права на відпустку. Працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу, надається відпустка повної тривалості в розмірах, передбачених законодавством, колективним та/або трудовим договором.
Питання переходу працівника на неповний робочий час може ініціюватися роботодавцем або самим працівником. В залежності від цього оформлення такого переходу буде різним.
Неповний робочий час за ініціативою роботодавця
Роботодавець як сторона трудового договору має право на встановлення неповного робочого часу працівнику. Він може змінити тривалість неповного робочого часу чи згодом замінити його на повний за обов’язкової умови, що на підприємстві провадяться зміни в організації виробництва і праці. Якщо роботодавець не доведе, що зміна робочого часу викликана саме змінами в організації виробництва і праці (тобто одного бажання зменшити фонд оплати праці буде замало), то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці (Лист Мінсоцполітики від 02.10.2015 р. №413/06/186-15).
Тривалість робочого часу (а відповідно і загальний розмір оплати праці) – це істотна умова праці. Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП про зміну істотних умов праці (встановлення або скасування неповного робочого часу) працівника слід повідомити не пізніше ніж за 2 місяці. Крім цього, це зміна істотних умов праці в бік погіршення, адже працівники будуть працювати і заробляти менше.
В ч. 4 ст. 97 КЗпП зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Крім того ст. 103 КЗпП встановлено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Оскільки зміна кількості робочого часу прямо впливає на розмір оплати праці, то на ці норми теж слід зважати. Узгодження такого рішення з працівником як зі стороною трудового договору відбувається за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 32 КЗпП. Роботодавець попереджає працівника за два місяці, а працівник за цей час має прийняти рішення про те, чи працюватиме він далі на запропонованих умовах. Якщо колишні істотні умови праці (в зазначеному випадку повний робочий час) не можна зберегти, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.
Факт узгодження з працівниками рішення та попередження їх за два місяці про перехід на неповний робочий час перевіряють інспектори з праці, про що робиться відповідна відмітка в пп. 5.2.1 та пп. 5.2.2 переліку питань, що підлягають перевірці додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Акті перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, форму якого затверджено Наказом Мінсоцполітики від 02.07.2012 р. №390.
Неповний робочий час за ініціативою працівника
Якщо про встановлення неповного робочого часу просить сам працівник, то в цьому випадку ніякого попередження його за два місяці не може бути. Працівник пише заяву про встановлення йому неповного робочого часу з дати, вказаної у заяві, на підставі якої видається відповідний наказ.
Про документальне оформлення переходу чи встановлення неповного робочого часу за ініціативою як роботодавця, так і працівника, ми вже докладно писали в "ДК" та наводили зразки документів.
