Обмеження термінів відрядження для комерційних підприємств (аудіоверсія)

Гарантії за трудовим законодавством

Згідно зі ст. 121 КЗпП працівникам гарантується збереження робочого місця (посади), виплата добових, компенсація витрат на проїзд і найм житлового приміщення, а також оплата праці за виконану роботу (не нижче середнього заробітку).

При цьому сам Кодекс не містить ані визначення граничного строку відрядження, ані лімітів сумарного перебування у відрядженні протягом календарного року. 

Чому обмеження не діють 

Чіткі обмеження щодо тривалості відряджень (не більше 30 календарних днів по Україні, не більше 60 днів за кордон, а також ліміт у 60 днів на рік для державних службовців) передбачені у п. 1 розділу II та п. 1 розділу III Інструкції №59.

Проте вимоги цієї Інструкції та Постанови №98 є обов'язковими виключно для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю чи частково фінансуються з бюджету.

Комерційні (госпрозрахункові) структури можуть використовувати положення Інструкції №59 лише як довідковий матеріал і не зобов’язані дотримуватися зафіксованих у ній строків.

Регулювання на рівні підприємства 

Комерційне підприємство самостійно визначає всі правила здійснення поїздок:

• конкретний термін визначається керівником у наказі (розпорядженні) про відрядження;
• загальні правила, за бажанням роботодавця, фіксуються в локальному акті — Положенні про службові відрядження або колективному (трудовому) договорі;
• у разі виробничої необхідності строк поїздки може продовжуватися новим розпорядчим наказом керівника без обмежень у часі.

Висновки

• Законодавство не обмежує строк одного відрядження чи річний ліміт днів для комерційних компаній;
• Норми щодо строків (до 30 або 60 днів) обов'язкові лише для бюджетних установ;
• Тривалість відрядження визначає керівник підприємства самостійно у наказі чи Положенні про відрядження з огляду на виробничу потребу.