Добровільне медичне страхування у 2026 році: 30% зарплати та податкові ризики (аудіоверсія)

На жаль, наявність у договорі добровільного медичного страхування (ДМС) умови про можливість прямої компенсації витрат самому працівникові (а не лише медичному закладу) позбавляє роботодавця права на пільгове оподаткування страхових платежів.

Річ у тім, що для цілей оподаткування договором ДМС визнається виключно страхування, яке одночасно відповідає трьом критеріям, встановленим пп. 14.1.52-1 ПКУ:

• страхова виплата у разі хвороби чи нещасного випадку здійснюється саме закладам охорони здоров'я;
• мінімальний строк дії договору — один рік;
• у разі дострокового розірвання кошти повертаються тільки страхувальнику.

Формулювання «виплата закладам охорони здоров'я» контролюючі органи тлумачать буквально. Тож якщо договір дозволяє страховику компенсувати вартість ліків або лікування безпосередньо фізичній особі на підставі чеків, рахунків чи інших документів, така умова визнається порушенням вимог, установлених для ДМС. Позиція податківців з цього приводу викладена, приміром, в ІПК ДПСУ від 10.05.2024 №2667/ІПК/99-00-24-03-03, від 13.05.2024 №2681/ІПК/99-00-24-03-02.

Важливий нюанс: невідповідність договору критеріям ПКУ виникає вже в момент, коли відповідна умова прописана в тексті договору, — незалежно від того, чи скористався хтось фактично можливістю отримати компенсацію напряму. Тобто сам потенційний ризик такої виплати «зіпсує» податковий статус усього договору.

Наслідки для ПДФО та військового збору доволі суворі. Спеціальна пільга, передбачена пп. «в» пп. 164.2.16 ПКУ (звільнення страхового платежу в межах 30% нарахованої зарплати працівника), у такому разі не застосовується. Натомість діє загальне правило пп. 164.2.16 ПКУ: уся сума страхового платежу за працівника без жодного винятку включається до його оподатковуваного місячного доходу як додаткове благо та оподатковується ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 5%. У додатку 4ДФ такий дохід відображається під ознакою «126» (на відміну від ознаки «125», яка застосовується до платежів за «правильним» договором ДМС).

Щодо єдиного соціального внеску (ЄСВ) ситуація для роботодавця сприятливіша: незалежно від того, відповідає договір критеріям пп. 14.1.52-1 ПКУ чи ні, платежі за договорами ДМС на користь працівників і членів їхніх сімей включені до переліку виплат, на які ЄСВ не нараховується (п. 2 розд. II Переліку №1170).

Окремо варто звернути увагу платникам податку на прибуток. Якщо страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором, який не відповідає критеріям пп. 14.1.52-1 ПКУ, він зобов'язаний застосувати коригування за ст. 123-1 ПКУ — збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму раніше визнаних страхових витрат із нарахуванням пені у розмірі 120% облікової ставки НБУ (див. ІПК ДПСУ від 28.02.2025 №1109/ІПК/99-00-21-02-02). Це коригування є обов'язковим для всіх платників податку на прибуток, включно з тими, хто відмовився від коригувань фінрезультату як «малодохідники».

Отже, щоб не втратити пільговий режим оподаткування, рекомендуємо переглянути умови діючого договору ДМС і виключити з нього будь-яку можливість прямої виплати коштів застрахованій фізичній особі — страхові суми мають спрямовуватися виключно на рахунки закладів охорони здоров'я.

Висновки

• Договір ДМС втрачає право на податкову пільгу, якщо він допускає пряму компенсацію витрат на лікування самому працівникові, а не лише медичному закладу, — навіть якщо таку виплату фактично ще не здійснено;
• За невідповідним договором уся сума страхового платежу (а не лише сума понад 30% зарплати) оподатковується ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 5%, відображаючись у 4ДФ за ознакою доходу «126»;
• Незалежно від відповідності договору вимогам ПКУ, платежі за ДМС не є базою нарахування ЄСВ, однак платники податку на прибуток, які визнали витрати за «неправильним» договором, зобов'язані коригувати фінансовий результат за ст. 123-1 ПКУ з нарахуванням пені.