Згідно із ст. 60-2 КЗпП, дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Ані в цій статті, ані в інших нормах законодавства не міститься заборон направляти працівника у відрядження, який працює дистанційно.
Нагадаємо, що Інструкція №59 обов’язкова лише для підприємств, установ та організацій, які фінансуються з бюджету, втім податківці у всіх своїх роз'ясненнях орієнтуються саме на неї, попри те, чи це підприємство госпрозрахункове, чи бюджетне.
В Інструкції №59 зазначається, що службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства (установи) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи (за наявністю документів, що підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства/установи).
Оскільки для госпрозрахункових підприємств вона є лише рекомендацією, то рекомендуємо розробити внутрішнє Положення про відрядження.
І саме в цьому локальному акті визначити, які ж поїздки працівників вважаються відрядженням на підприємстві, і прописати в ньому, в тому числі, які ознаки відряджень притаманні саме поїздкам працівників з місця їх дистанційної роботи до офісу. Головне, щоб така поїздка була спричинена виключно виробничою необхідністю (наприклад, як зазначено в питанні: «Робоча зустріч», «Робота в офісі», «Проведення наради» тощо) і щоб прибуття та вибуття працівника здійснювалося у визначені терміни за наказом керівника підприємства. Тобто основною ознакою відрядження є саме поїздка працівника, яка зумовлена виключно його трудовою функцією (тобто за власної ініціативи працівник би не здійснював цю поїздку), і через це така поїздка потребує відшкодування витрат працівника. Напрямок поїздок (з офісу до місця призначення або з іншого місця до офісу тощо) не мають значення, головне – це зв’язок поїздки з роботою працівника.
Отже, працівник, який працює дистанційно, може направлятися у відрядження і в законодавстві заборон немає. Не буде порушенням чинних нормативних документів той факт, що відрядження починається не з місця розташування компанії в Україні, а з віддаленого тимчасового місця роботи, в даному випадку з міста проживання працівника.
Тож, якщо всі ці умови виконати, то направлення працівника за дорученням підприємства з місця дистанційної роботи буде відрядженням, в тому числі і скерування працівника до підприємства в офіс для наради тощо.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 122 грн/міс
Передплатити