Як звільнити працівника, який за кордоном та з яким відсутній зв’язок?

Роботодавець може звільнити працівника за пп. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП  при одночасному дотриманні двох обов’язкових умов:

• фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці поспіль;
• відсутність інформації у роботодавця про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль (при цьому не має значення поважність чи неповажність причин такої відсутності).

В даному ж випадку, працівник не виходить на зв’язок вже півроку, тому роботодавець вправі провести звільнення такого працівника без його заяви за вказаною статтею, бо виконано обидві умови. 

При цьому розрахунок компенсації потрібно провести за всі дні невикористаної відпустки працівником за час роботи та за час перебування у відпустці без збереження зарплати, якщо така відпустка була за ч. 3 Закону №2136, до виїзду за кордон та з урахуванням обмежень ч. 4 Закону №2136 щодо днів надання відпустки без збереження зарплати, якщо працівник перебував за кордоном. 

Звертаємо увагу! Якщо працівників табелювати літерним позначенням «НЗ», то час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, а надалі на її компенсацію, та не підлягає оплаті.

Дні потрібно вираховувати за карточкою ф. №П-2 по робочих роках, щоб правильно визначити  дні відпусток, на які працівник набув право станом на 31.12.2023 р. Права на дні щорічної відпустки за 2024 рік у працівника не буде. Тож, при розрахунку компенсації у працівника буде один розрахунковий період: січень 2023 – грудень 2023 рр.

Розрахунок середньої заробітної плати для виплати компенсації за дні невикористані відпустки проводиться з урахуванням норм Порядку №100. За загальним правилом для виплати компенсації за невикористані відпустки беруть заробіток за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців 3 – 5 п. 4 Порядку №100 (абз. 8 п. 2 Порядку №100). Абзацом 3 п. 4 Порядку №100 встановлено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

При розрахунку потрібно враховувати, що час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. 7 п. 2 Порядку №100). Тобто час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати має бути виключений із розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати.