Виплата компенсації відпустки, якщо працівник був відсутній з нез’ясованих причин

Розглянемо нюанси проведення компенсації відпустки для працівника, який подав заяву на звільнення, перебуваючи за кордоном, та якого роботодавець табелював літерною позначкою «НЗ».

Право на дні щорічної відпустки

Час відсутності працівника на роботі з нез’ясованих причин не дає права працівнику на стаж для надання днів щорічної основної відпустки, оскільки це не передбачено ст. 9 Закону про відпустки.

Отже, немає законодавчих підстав для нарахування днів копменсації за невикористану відпустку за той період, коли працівник не працював з інших причин, ніж передбачено ст. 82 КЗпП та ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

Тож, працівник, якого роботодавець табелював літерною позначкою «НЗ» і до дати звільнення, не має права на дні щорічної основної відпустки. Дні, що підлягають компенсації, визначаються за відпрацьований робочі роки, які відлічуються з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки). Тому компенсації підлягатимуть тільки дні невикористаної щорічної відпустки, які працівник заробив до березня 2022 року. Якщо таких днів не виявиться, то і компенсувати нічого, потрібно буде оформити тільки документи при звільненні.

Виключення днів 

Згідно з абз. 6 п. 2 Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового  періоду. 

Отже, якщо роботодавець табелював літерною позначкою «НЗ» час відсутності працівника з невідомих причин з березня 2022 оку і до дня звільнення, то такий час не зараховуються до стажу роботи, що дає право на дні щорiчної вiдпустки, а в подальшому на їх компенсацію та оплату. 

І тому при розрахунку самої компенсації за невикористану відпустку календарні дні, що припали на цей період потрібно виключити з розрахункового періоду.

Враховуючи вищезазначене, оскільки у розрахунковому періоді відсутні нарахування, далі розберемося, як провести компенсацію.

Розрахунок компенсації відпустки

З 12.09.2023 року працюють нові правила, затверджені Постановою №957 та викладені в абз. 2 п. 2 Порядку №100. Відповідно до них, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Тобто виходить, що скільки б календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки не було у працівника і за які роки вони не виникли, але набутих станом на 31.12.2023 року, то при звільненні працівника компенсація за них має розраховуватися виходячи з розрахункового періоду, який починається з 1 січня 2023 року і закінчується 31 груднем 2023.

А дні щорічної відпустки, набуті у 2024 р., розраховуються за старими правилами. Оскільки в даному випадку у працівника таких днів немає, то у роботодавця буде лише один розрахунковий період для обчислення компенсації при звільненні і це січень 2023 – грудень 2023 р.

Зважаючи на те, що в цьому періоді немає жодного відпрацьованого дня, бо дні за «НЗ» підлягають виключенню, то розрахунок проводимо керуючись абз. 3-5 п. 4 Порядку №100 (абз. 8 п. 2 Порядку №100): за відсутності в розрахунковому періоді заробітної плати середню зарплату розраховують з установлених у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (яківстановлені на день розрахунку). І якщо оклад є меншим за МЗП, то розрахунок слід проводити з МЗП.

Для розрахунку сумарного заробітку потрібно посадовий оклад (мінімальну заробітну плату) помножити на кількість місяців розрахункового періоду: в цьому випадку на 12 місяців, бо розрахунковий період січень 2023 р. — грудень 2023 р.

Далі для визначення суми середньої зарплати слід отриманий сумарний заробіток поділити на кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за 12 місяців — це 365 к. д.). При розрахунку суми компенсації отриманий розмір середньої зарплати множиться на кількість днів невикористаної відпустки (за їх наявності).

Також нагадаємо, що згідно із Законом №2136 і до закінчення воєнного стану роботодавцю надано право (а не обов’язок) працювати у святкові та неробочі дні.

Тому, якщо роботодавець перейшов на виконання норм цього Закону, то святкові і неробочі дні, починаючи з 24 березня 2022 р., з розрахункового періоду не вилучають. Якщо роботодавець дотримується старих правил за КЗпП, тоді із розрахунку відпускних потрібно вилучити ще й святкові дні.