Побудова графіка змінності: правила та відповідальність

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). І зазвичай для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (ст. 52 КЗпП). Але це не підходить для працівників підприємств, яким потрібно працювати кожен день без перерви – зокрема, працівникам магазинів, які повинні працювати згідно графіку роботи магазину. 

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП). Тобто, для працівників розробляються графіки виходів на роботу (змінності). 

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (ст. 59 КЗпП). 

Змінний графік можна побудувати на тиждень, на місяць, на квартал, на рік  - при підсумованому обліку робочого часу максимальним періодом є рік. Норма 40 годин на тиждень перетворюється таким чином на певну кількість годин за місяць або за більший період. Місячні і річну норми тривалості робочого часу на 2023 рік ви можете дізнатися тут.

Докладно про такий графік ми писали, наприклад, тут. І наголошували: 

При підсумованому обліку робочого часу встановлена законодавством або відповідно до нього норма робочого часу на день чи тиждень може не дотримуватися. Але її дотримання є обов’язковим за обліковий період (декада, місяц, квартал тощо).

Загального правила, яке б обмежувало тривалість щоденної роботи при підсумованому обліку робочого часу, наразі немає. Але зазвичай тривалість щоденної роботи (або зміни) не повинна перевищувати 12 год. Перевищення встановленої тривалості щоденної роботи при підсумованому обліку робочого часу допускається лише за наявності підстав для проведення надурочних робіт та з додержанням правил щодо їх проведення. При цьому слід враховувати, що робота впродовж більш як 12 год. на день може створювати загрозу для здоров’я працівників.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 66 КЗпП). 

Тобто, коли ви розробляєте графік зміни (визначаєте години, у які працівник має працювати), ви маєте враховувати і перерви на харчування, адже вони не включаються у робочий час. 

Пам’ятайте, що графіками роботи на обліковий період мають бути передбачені і дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. 

При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП. Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за:

1) табелем виходів на роботу;

2)  затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період.

Ці два документи необхідні з метою виявлення надурочних годин та годин, відпрацьованих працівниками у вихідні дні або додаткові за графіком дні відпочинку при тимчасовій відсутності працівників в інших змінах, для достовірного нарахування їм заробітної плати.

Нічним вважається час з 22:00 до 6:00. Гарантії в оплаті праці  за роботу у нічний час визначені ст. 108 КЗпП, відповідно до якої робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Це мінімум, який установлений законодавством. Здійснювати оплату за роботу в нічний час нижче цієї межі або взагалі не оплачувати роботу в нічний час не можна. За порушення мінімальних трудових гарантій, до яких належить оплата за роботу в нічний час, ст. 265 КЗпП передбачений штраф у розмірі 2 мінзарплат за кожного працівника, щодо якого здійснено порушення.

За умовами запитання нічного часу немає, адже магазин працюватиме з 9 до 21 години, а ці години не є нічними. 

А от правила роботи та оплати праці в так звані «вечірні» години КЗпП окремо не прописані. Разом із тим,  доплати за роботу у вечірній час визначені Генеральною і галузевими (регіональними) угодами. Так, наприклад, Генеральною угодою передбачено, що вечірній час — це час із 18:00 до 22:00, а  доплата за роботу у вечірній час при багатозмінному режимі має  проводитися у розмірі 20% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в такий час. Оскільки свіжішої Генеральної угоди поки що укладено не було, то вона (і зазначена її норма) діють і в 2023 році. 

Як пояснювала Держпраці, оплата за роботу у вечірні час, передбачену Генеральною угодою, не проводять, якщо режим роботи працівників:

• не відноситься до багатозмінного режиму (наприклад, робота сторожей за відповідним графіком виходу на роботу). Багатозмінний режим роботи – це такий режим, коли на підприємстві, в установі, організації робота протягом доби виконується у дві і більше змін, тривалість кожної з них не повинна бути меншою за встановлену законодавством тривалість робочого дня. Це приклад від Держпраці, але під нього, на нашу думку, потрапляє і робота касирів – адже протягом дня відпрацьовується тільки одна зміна з 9 до 21 години, і її не можна поділити на дві зміни тривалістю 8 годин і більше; 
• є багатозмінною, але на підприємство не поширюється положення Генеральної угоди, і проведення такої доплати не передбачено колективним договором (іншими внутрішніми документами підприємства).

Отже, на нашу думку, в даному випадку немає підстав запроваджувати оплату вечірніх годин з 18 до 21 години.