Відшкодування відпускних педагогічним працівником

Частиною 6 ст. 2 Закону про відпустки передбачено надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за ст. 10 Закону про відпустки, право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті. 

А далі п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП та ст. 22 Закону про відпустки передбачено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець здійснює відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Отже, при проведенні остаточного розрахунку із працівником роботодавець має право утримати із зарплати працівника суму відпускних за дні відпустки, надані «наперед». 

Проте треба звернути увагу і на виключення. 

В першу чергу, загальні виключення, які поширюються на всі категорії працівників: у ч. 2 і 3 ст. 22 Закону «Про відпустки» зазначено перелік випадків, коли вказане відрахування не проводиться.

По-друге, на нашу думку, існує і спеціальне виключення для педагогів, хоча воно в Законі про відпустки і не зазначено. 

Ось як ми дійшли до такого висновку. 

Статтею 24 Закону про відпустки визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується, зокрема, грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часові.

Коли ми говоримо про спеціальний порядок, встановлений для педагогічних працівників, мова йде про порядок, визначений постановою КМУ від 14.04.1997 р. №346 "Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам".

А пп. 6 Порядку №346 передбачено, що у разі звільнення керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників їм виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної основної відпустки.

У разі звільнення зазначених працівників, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а працівникам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, - пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6, 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).

Отже, з огляду на викладене та враховуючи ситуацію, що розглядається, на нашу думку, педагог не повинен повертати «надміру виплачені» відпускні (на поточний рахунок чи в касу навчального закладу), а роботодавець, в свою чергу, не має утримувати їх із остаточного розрахунку, якщо таким працівником було відпрацьовано більше ніж 10 місяців. Тож, у вашому випадку, педагогічний працівник, який звільняється, мав право на отримані ним відпускні повної тривалості.