Звільнення працівника у воєнний час

Припинення трудового договору під час воєнного стану не врегульовано КЗпП, тому працівника можна звільнити, керуючись загальними нормами КЗпП, що, в свою чергу, не суперечитиме Закону №2136. Тож звільнення працівників має відбуватися за загальними процедурами, передбаченими чинним законодавством, а саме:

• за угодою сторін (ст. 36 КЗпП);
• за власним бажанням працівника (ст. 38 КЗпП).

У першому і в другому випадку працівник має написати заяву, а роботодавець видати відповідний наказ.

За загальним правилом у разі звільнення за власним бажанням працівник має попередити роботодавця про своє звільнення за два тижні. На практиці це реалізується шляхом подання зяви про звільнення за два тижні до бажаної дати звільнення. Але є виключення, коли таке попередження робити не обов’язково:

• за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП;
• через ведення бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство та існування загрози для життя і здоров’я працівника (ст. 4 Закону № 2136).

Звертаємо увагу: звільняти працівника через ведення бойових дій в районі, де розташоване підприємство, не можна у випадку залучення його до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах,  віднесених до критичної інфраструктури.

Також в період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, вказаним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Такої ж думки Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці.

Крім того, роботодавець може звільнити всіх працівників з власної ініціативи в період дії воєнного стану у разі повної ліквідації підприємства (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).