Відсутність на роботі та стаж для нарахування компенсації

Зважаючи, що в Україні війна та через загрозу життя працівники можуть переїжджати до інших безпечних міст чи виїжджати за кордон. Працівників, які виїхали, звільняти не можна. 

В даній ситуації, працівник не працював весь березень 2022, і роботодавець прийняв рішення в табелі проставити літерну позначку «НЗ». 

Тож, якщо роботодавець/працівник не міг зв’язатись з працівником/роботодавцем через відсутність зв’язку або інші причини, то табелювати його відсутність потрібно літерним кодом «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин»). Якщо працівник через воєнний стан виїхав за кордон чи в інше безпечне місто, то період відсутності таких працівників на роботі в табелі варто позначати літерним кодом «І» або цифровим 30 (інші причини неявок).

Оскільки це вимушена ситуація, обумовлена потребою збереження життя й здоров’я таких працiвникiв та їхнiх сiмей, то i вiдсутнiсть на роботi вважається поважною причиною і за таким працiвником зберiгаються робоче мiсце, посада та трудовi вiдносини не припиняються. 

Однак час таких неявок не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, а в подальшому на її компенсацію та не пiдлягає оплатi.

Отже, із зазначеного випливає, що немає законодавчих підстав для нарахування копменсації за невикористану відпустку за період, коли працівник не працював з інших причин, ніж передбачено ст. 82 КЗпП та  ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

Знову ж таки враховуючи, що в Україні війна, і подати заяву на звільнення особисто проблематично, то направлення фото такої заяви засобами інтернет-комунікацій є наразі дієвим способом.

Для збереження працівнику стажу, що дає право на щорічну відпустку та нарахування компенсації, на час воєнного стану (на цей місяць) можна надати працівнику:

1. відпустку без збереження зарплати (скориставшись продовженим карантину до 31 березня включно). Це передбачено ст. 84 КЗпП, ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки, а сам карантин продовжено Постановою Кабміну від 15.12.2021 №1336, якою внесено зміни, зокрема, до постанови від 09.12.2020 р. №1236.

Час перебування у відпустці без збереження зарплати зараховується до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки).

Отже, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою та такою, що знаходиться в трудових відносинах, що підтверджується записами у трудовій книжці. Тобто, така відпустка включається до трудового (загального) стажу.

Таким чином, можна протягом березня оформити перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати. Час такої відпустки не потрібно виключати при обчисленні днів, за які розраховується компенсація за невикористану відпустку, бо вона входить до стажу роботи.

Але при розрахунку середньої зарплати час, коли працівнику надавалася відпустка без збереження заробітної плати, виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку №100). 

2. можна працівнику оголосити простій. Але простій слід буде оплатити в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП). В такий спосіб роботодавець зможе трохи матеріально підтримати свого працівника.

При розрахунку середньої зарплати час, коли працівнику було оголошено простій (2/3 тарифної ставки) виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку №100). І виплати за цей період також виключаються з розрахунку. Час простою не з вини працівника включається до стажу, що дає право на отримання основної щорічної відпустки, а отже, і на її компенсацію при звільненні. Це випливає із ст. 82 КЗпП та ст. 9 Закону про відпустки.