Переведення працівника на інше підприємство: компенсація відпускних

Відповідно до ст. 32 КЗпП переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію  допускається тільки за згодою працівника.

Отже, згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і роботодавець.

Для припинення трудового договору в порядку переведення працівника роботодавець, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит тому роботодавцю, у якого працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП. Таким чином, на новій роботі працівник укладає новий трудовий договір.

У листі-запиті зазначається строк, в який просять звільнити працівника. Це підтверджуватиме зобов’язання про прийняття на роботу в порядку переведення у вказаний в документі термін. Відсутність у листі-запиті строку звільнення може призвести до виникнення трудових спорів. Лист-запит, як правило, видається працівнику або надсилається іншому роботодавцю поштою.

У разі згоди роботодавця, на якому працює працівник, на припинення з ним трудового договору на підставі переведення, працівнику необхідно подати заяву про звільнення його з роботи. Прийняття на іншу роботу здійснюється теж на підставі заяви працівника але вже з проханням прийняти на роботу в порядку переведення.

Припинення трудового договору і прийняття на роботу працівників оформляється договором. Тому при припиненні трудових відносин з працівником буде розірвання трудового договору на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП.

Крім того, підприємство має видати наказ про звільнення працівників згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП та обов’язково ознайомити з ним працівників під підпис. Тобто наказ про звільнення працівника має містити таке формулювання «…звільнити «___»________ 20__ р. у зв’язку з переведенням, за згодою працівника, на ……. (вказується назва підприємства), за п. 5 ст. 36 КЗпП України». Підставою для наказу є заява працівника (від якої дати) та лист-клопотання керівника «нового» підприємства (номер, від).
Відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП на вимогу працівника видається копія наказу про звільнення.

Отже, для переведення працівника на роботу до іншого роботодавця потрібні згода працівника та погодження між роботодавцями. У разі відсутності зазначених умов переведення до іншого роботодавця не зможе відбутися. Тому, навіть якщо працівник подав заяву з проханням про звільнення з роботи в порядку переведення, а при цьому немає погодження роботодавців, то оформляти таке звільнення як переведення не можна.

Звертаємо увагу, якщо працівник, звільнений на підставі переведення до конкретного роботодавця, то влаштуватися на інше робоче місце не вказане в наказі про звільнення він не зможе.

У трудовій книжці працівника запис про звільнення з роботи в порядку переведення повинне чітко відповідати тексту наказу, тобто робиться запис «Звільнений у зв’язку з переведенням на роботу на (вказується підприємство), п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 26 КЗпП при переведенні на роботу до іншого роботодавця випробувальний термін працівникам не встановлюється.

Статтею 81 КЗпП врегульовано питання щодо права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи. Відповідно до цієї статті, за бажанням працівників, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку й не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Так, у ч. 1 ст. 24 Закону №504 вказано, що в разі звільнення працівника йому виплачують грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

У разі переведення на роботу на інше підприємство працівник має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток або така грошова компенсація за його бажанням (та за його заявою) може бути перерахована на рахунок підприємства, на яке переводиться працівник (ч. 3 ст. 24 Закону №504).

Зокрема, підприємство, що нараховує й перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, є страхувальником, який зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити ЄСВ і відобразити нарахування у звітності (ст. 116 КЗпП). Крім того, обов’язок зі сплати ПДФО та ВЗ також покладається на роботодавця, який здійснює нарахування компенсації. Моментом виплати такого доходу вважатиметься дата перерахування грошових коштів новому роботодавцю, отже, згідно з пп. 168.1.2 ПКУ податок має бути перераховано до бюджету того ж дня. Також такий роботодавець відображає суму грошової компенсації за невикористану відпустку в Додатку №4ДФ квартальної зарплатної звітності у складі заробітної плати з кодом ознаки доходу «101», а в Додатку 1 - суму компенсації та нараховану суму ЄСВ за кодом категорії 1 (або 2 для особи з інвалідністю). Компенсаці відображають в одному рядку із заробітною платою.

В бухобліку така операція відображається наступним чином:

1. Дт 471 Кт 661 - нараховано компенсацію за невикористану відпустку;

2. Дт 471 Кт 651 - нараховано ЄСВ на суму компенсації за невикористану відпустку;

3. Дт 661 Кт 641/ПДФО - утримано ПДФО із суми компенсації;

4. Дт 661 Кт 642 - утримано ВЗ із суми компенсації;

5. Дт 651 Кт 311 - перераховано ЄСВ до бюджету;

6. Дт 641/ПДФО Кт 311 - перераховано ПДФО до бюджету;

7. Дт 642 Кт 311 - перераховано ВЗ до бюджету;

8. Дт 377 Кт 311 - перераховано новому роботодавцеві суму грошової компенсації за заявою працівника;

9. Дт 661 Кт 377 - проведено взаємозалік розрахунків.