Стаття 83 КЗпП та ст. 25 Закону №504 гарантують право на відпустку без збереження заробітної плати, що надається працівникам в обов’язковому порядку.
Час перебування у відпустці без збереження заробітної плати зараховується до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону №504).
Отже, під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати особа вважається працюючою та така, що знаходиться в трудових відносинах, що підтверджується записами у трудовій книжці та включається до трудового (загального) стажу.
Таким чином, перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати не потрібно виключати при обчисленні днів, за які обчислюється компенсація за невикористану відпустку, бо вона входить до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.
Тобто, період перебування працівника з березня по червень 2020 року дає право на дні компенсації: 4 місяці х 2 к.д. = 8 к.д.
Але при розрахунку середньої зарплати той час, коли працівникам надавалася відпустка без збереження заробітної плати (ст. 25 та ст. 26 Закону №504), виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку №100).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити