Відповідно до п. 5 П(С)БО 21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.
Своєю чергою, згідно з п. 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводять у двох випадках:
- на дату балансу;
- а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею. Як розраховувати — у межах операції чи за всією статтею — зазначають в обліковій політиці (п. 8 П(С)БО 21).
Датою балансу є дата, на яку складено баланс підприємства. Зазвичай, датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (п. 3 П(С)БО 6).
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Утім, проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансову звітність можна складати за інші періоди (ч. 1 ст. 13 Закону про бухоблік).
Тобто за загальним правилом баланс складають станом на 31 березня, 30 червня, 30 вересня (для проміжної фінзвітності) та на 31 грудня (для річної). Якщо підприємство в наказі про облікову політику передбачило складання балансу щомісячно, то й курсову різницю потрібно буде рахувати щомісячно – на дату балансу. Зауважте, що проміжну фінзвітність підприємство має складати (без подання) незалежно від того, чи звітується воно з податку на прибуток щоквартально, чи раз на рік.
Таким чином, пряма норма п. 8 П(С)БО 21 визначає, що курсові різниці за монетарними статтями визначаються не лише на дату балансу, а й на дату проведення кожної госпоперації із такими статтями.
Враховуючи умови запитання, курсові різниці необхідно розрахувати як на дату продажу валюти у сумі такої проданої валюти, а також на дату балансу на залишок валюти на рахунку.
Крім того, у разі здійснення продажу валюти підприємство визнає доходи або витрати від такого продажу іноземної валюти, які виникають через різницю між курсом НБУ на дату продажу та фактичним (комерційним) курсом іноземної валюти, що встановлено банком. Якщо курс продажу валюти є вищим за курс НБУ підприємство визнає дохід за кредитом субрахунку 711. Якщо ж курс продажу валюти є меншим за курс НБУ, то підприємство визнає витрат за дебетом субрахунку 942. Такі доходи та витрати не є курсовою різницею, а є саме доходом або витратами від продажу іноземної валюти.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити