Довіреність не на працівника — таке можливе?

Спочатку варто пригадати, що нормативним підґрунтям у питанні видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей є Iнструкція про довіреності-¹.

У ній зазначено, зокрема, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші ТМЦ, а також нематеріальні активи, грошові документи та цінні папери відпускають покупцям або передають безплатно тільки за довіреністю одержувачів (п. 2 Iнструкції про довіреності). Нині для оформлення довіреності на отримання ТМЦ використовують форму №М-2 (додаток 1 до Iнструкції про довіреності).

На жаль, у п. 4 Iнструкції про довіреності чітко зазначено, що довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, які працюють на підприємстві.

Щоправда, у згаданому пункті є й поблажка. Так, довіреність непрацівникам підприємства «може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства».

Тож виходить, якщо від підприємства (покупця) приїжджає працівник з довіреністю і з’ясовується, що у підприємства (продавця) товару немає на складі, але його можна отримати на третьому підприємстві (наприклад, первинний постачальник чи виробник продукції або ж просто таке третє підприємство зберігає продукцію підприємства (продавця), то підприємство (продавець) з дозволу керівника може виписати довіреність на працівника підприємства (покупця), для того, щоб такий працівник зміг отримати товари в третього підприємства. Звісно, такі ситуації трапляються, але все-таки це специфічні випадки. Тож у загальному випадку виписати довіреність не на працівника підприємства ви не можете.

Якщо ви все-таки наважитеся виписати довіреність за формою №М-2 для отримання ТМЦ не працівнику, то тим самим ви наражаєте посадових осіб вашого підприємства на санкції. Виписавши таку довіреність, ви порушили порядок ведення бухгалтерського обліку, а саме, вимоги Iнструкції про довіреність. За таке порушення до посадових осіб підприємства, яке виписує довіреність, можуть застосувати амінштраф у розмірі від 8 до 15 н. м. д. г. (136 — 255 грн) (ст. 164-2 КпАП-²). При повторному порушенні протягом року розмір адміністративних стягнень становитиме від 10 до 20 н. м. д. г. (від 170 до 340 грн).

^1- Iнструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. №99.

^2- Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-Х.

Але все-таки можна обійти вимоги Iнструкції про довіреності та надати право на отримання товарів від постачальника звичайній фізособі (не працівнику). Для цього слід зазирнути до норм ЦКУ-¹. Так, у ч. 1 ст. 244 ЦКУ зазначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. При цьому довіреністю буде письмовий документ, що видається однією особою (підприємством) іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦКУ).

А от у ч. 1 ст. 1000 ЦКУ визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Довіритель же зобов’язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (ч. 1 ст. 1007 ЦКУ). Тож за договором доручення, укладеним з фізособою (не працівником), ваше підприємство може доручити такій особі отримання товару від іншого підприємства. При цьому не забудьте видати такій особі письмову довіреність, яку можна виписати в довільній формі (тут не варто використовувати форму №М-2, оскільки її виписують лише на працівників). Тож, як бачите, вихід із ситуації є!

¹ Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.