Транспортно-заготівельні витрати і брокерські послуги у собівартості імпортованого товару

Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат (п. 9 П(С)БО 9):

1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

2) суми ввізного мита;

3) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

4) транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

5) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Тобто, про те, що брокерські послуги відносяться до транспортно-заготівельних витрат прямо не зазначено. Більше того, згідно з п. 18 П(С)БО 16, до адміністративних витрат відносять загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме витрати на оплату винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). Звісно, ніхто не заперечуватиме, що послуги митного брокера — це професійні послуги. Адже такий вид діяльності підлягає ліцензуванню (п. 35 ч. 3 ст. 9 Закону №1775 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"). Отже, зважаючи на це можна прийти до висновку, що брокерські витрати доцільніше відносити до адміністративних витрат, а не до собівартості імпортованої продукції.

Порядок розподілу транспортних витрат на собівартість продукції зазначено у п. 5.5 та 5.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2. Так у випадках, коли ТЗВ можна пов'язати із придбанням конкретних об'єктів запасів (наприклад, коли автомобіль спеціально спрямовано для одержання у постачальника і транспортування до місця зберігання та/або продажу конкретного об'єкта запасів), вартість цих витрат слід відносити безпосередньо до вартості конкретного об'єкта. Це стосується і випадків, коли йдеться про здійснення транспортно-заготівельних заходів власними силами або оплату сторонній організації.

При цьому ані у П(С)БО, ані в рекомендаціях не зазначено, яким чином здійснюється такий розподіл на групу товарів. Тож можна прийти до висновку, що порядок такого розподілу повинен бути визначений підприємство самостійно і зазначений у обліковій політиці. 

За другим методом їх обліковують на окремому субрахунку обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули з відображенням її на тих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.