Специфічною рисою організації будівництва є створення, переміщення, ремонт та ліквідація тимчасових допоміжних об’єктів (підсобних приміщень, складів, майстерень, настилів, містків, драбин тощо).
До тимчасових будівель і споруд належать виробничі, складські, допоміжні, побутові і громадські будівлі і споруди, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт (БМР) і обслуговування робітників будівництва. Такі об’єкти спеціально будуються (створюються) на період будівництва. Після завершення будівельно-монтажних робіт тимчасові об’єкти підлягають або списанню з обліку як інвентарний об’єкт (що супроводжується його ліквідацією з виконанням робіт з демонтажу, розбирання та подальшим оприбуткуванням цінностей, що можуть бути використані на підприємстві), або переміщенню до нового будівельного майданчика для використання за призначенням.
Титул у будівництві – це стисла характеристика будови (об’єкта), яка містить розкриття основних її показників: назву, джерела фінансування, технічні показники тощо; як правило, зазначається на одному аркуші. Титули будов входять до так званих титульних списків - поіменних переліків об’єктів, що будуються (реконструюються).
Титулодержатель (забудовник) - юридична особа, яка освоює капітальні вкладення, виділені на будівництво, здійснює його підрядним або господарським способом; найменування організації титулодержателя передбачено у титулі будови. Перелік титульних тимчасових об’єктів передбачений у титулі будови. До нетитульних належать об’єкти, не передбачені у титулі будови.
Тимчасові споруди, про які йде мова у запитанні, відносяться до нетитульних, вони включені в акти виконаних робіт підрядника та витрати на їх створення фінансуються замовником.
Бухгалтерський облік нетитульних споруд більш актуальний для підрядних організацій, якщо забудовник (замовник) будівництва отримує готовий об'єкт певної вартості і не вимагає отримання у власність тимчасових нетитульних споруд, що використовувалися в процесі будівництва. Крім того, такі споруди тому і називаються тимчасовими, що можуть бути використані або повністю зношені в процесі будівництва.
Щодо обліку витрат, пов'язаних з експлуатацією тимчасових (нетитульних) споруд, то витрати зі спорудження, складання, розбирання, амортизації, поточного ремонту і переміщення нетитульних тимчасових будівель і споруд враховуються в загальновиробничих витратах. Витрати на створення тимчасових (нетитульних) споруд підрядником в процесі виконання робіт за будівельним контрактом, зокрема приоб'єктних контор і комор виконробів, складських приміщень, навісів і т. п., відображаються відповідно до П(С)БО 18 «Будівельні контракти».
Згідно з п. 3.3 підр. 3 розділу IV Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт витрати, пов'язані зі спорудженням, ремонтом, розбором тимчасових нетитульних споруд, призначених для конкретного об'єкта будівництва (приоб'єктні контори і комори виконробів і майстрів; санітарно-побутові приміщення; складські приміщення, навіси і т. п.); тимчасові розводки від магістральної і розвідний мережі електроенергії, води, пари, газу і повітря в межах робочої зони конкретного об'єкта будівництва; витрати, пов'язані з адаптацією будівель, що споруджуються чи існують на будівельних майданчиках, замість будівництва нетитульних тимчасових будівель і споруд на конкретному об'єкті будівництва відносяться до інших прямих витрат на будівництво.
Витрати на спорудження та розбір тимчасових (титульних і нетитульних) будівель і споруд враховуються в порядку, встановленому для обліку виконаних будівельно-монтажних робіт, і включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт за відповідними статтями калькуляції та елементами витрат.
Зазначені витрати враховуються на окремому субрахунку рахунку 23 «Виробництво» і вже з нього списуються в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» для організацій, які застосовують 9-й клас рахунків, і в дебет рахунку 80 «Матеріальні витрати» (субрахунок 809 «Інші матеріальні витрати ») для організацій, які застосовують 8-й клас рахунків.
Але оскільки тимчасові споруди будувалися за рахунок матеріалів замовника, то тут, на нашу думку, слід діяти за аналогією до операцій із давальницькою сировиною. Тобто:
- отримані від замовника матеріали відображаються виконавцем за балансом (вони йому не належать, а отже, не є його активами);
- після закінчення будівельних робіт (або на проміжних стадіях будівництва, якщо це передбачено договором) виконавець звітує про долю таких отриманих матеріалів – напрямок їх використання та про стан тимчасових споруд на дату закінчення робіт за таким договором;
- якщо тимчасові споруди вже повністю зношені і немає економічної вигоди в їх передачі або розбиранні, це зазначається у такому звіті. В такому випадку їх вартість (що складається з вартості матеріалів та витрат, пов’язаних із їх спорудженням та експлуатацією) увійде до загальної вартості будівництва, але в первинних документах слід окремо зазначити кількість та вартість таких використаних матеріалів замовника;
- якщо тимчасові споруди можна передати замовнику або розібрати та в результаті отримати матеріали, які можна використовувати у господарській діяльності, долю таких тимчасових споруд має вирішити замовник. В звичайному випадку такі активи повертаються замовнику;
- якщо вони залишаться за рішенням замовника у виконавця, то такі активи виконавцю слід буде оприбуткувати як безоплатно отримані (за справедливою вартістю та визнати дохід від їх отримання, за матеріалами одразу, а за тимчасовими спорудами - відповідно до зазначених вище Методрекомендацій).
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити