Облік відходів виробництва та супутньої продукції

Запитання: Компанія займається виробництвом соняшникової олії (основний вид продукції) та макухи (супутня продукція, яка реалізується фермерським господарствам). Крім того залишається фуз, який вважається відходом виробництва. Керівництвом прийнято рішення після кожного виробництва олії в бухобліку відображатися усі продукти виробництва та відходи. За якою вартістю слід оприбутковувати супутню продукцію на баланс (її первісна вартість), яка продається (макуха), та відходи (фуз), які викидаються, але знаходиться на балансі компанії?

Відповідь: 

Перш за все слід звернутися до П(С)БО 16 «Витрати». Собівартість реалізованої продукції формується згідно з п. 11 П(С)БО 16.

Собівартість реалізованої продукції – олії – складається з:

• виробничої собівартості олії, яка була реалізована протягом звітного періоду;
• нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
• наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості олії включаються:

• прямі матеріальні витрати – вартість насіння та супутніх матеріалів;
• прямі витрати на оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих виробництвом олії;
• інші прямі витрати – паливо, якщо воно використовується при гарячому віджимі, електроенергія, витрати на утримання основних засобів, оренда, нарахований ЄСВ тощо;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (Дт 23 Кт 91).

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством самостійно.

Виробнича собівартість олії зменшується на:

• справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується (на вартість макухи);
• вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Але, зверніть увагу, за умовами запитання, фуз не підпадає під це визначення, оскільки він не використовується на підприємстві! Тож, як його обліковувати і чи потрібно це взагалі робити?

Фуз не підпадає під визначення активу (п. 3 НП(С)БО 1) для підприємства, що його виробляє, оскільки фуз ним не використовується, не передбачається його продавати, тобто він не приносить економічні вигоди підприємству зараз та немає планів отримувати такі вигоди у майбутньому.

Отже, фуз є відходами підприємства, визначення яких наведене у ст. 1 Закону №187.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

І оприбутковувати фуз на баланс не слід. Але оскільки підприємство є власником таких відходів (відповідно до визначення цього терміну, встановленого ст. 1 Законом №187), то саме воно несе відповідальність за подальшу долю таких відходів. Як правило, саме власники джерел утворення відходів укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення та утилізацію відходів, здійснюють оплату таких послуг.

Що ж до бухгалтерського обліку результатів виробництва, то суть питання зводиться до того, щоб визначити собівартість олії та справедливу вартість макухи.

Основні статті собівартості олії ми вже навели вище. Підприємство може самостійно деталізувати ці статті, враховуючи свої потреби в аналітичній інформації про собівартість.

Що стосується загальновиробничих витрат, то їх склад визначається п. 15 П(С)БО 16. Так само підприємство може вести більш детальний облік загальновиробничих витрат за цими статтями. Підприємство самостійно визначає, які із загальновиробничих витрат є змінними, а які постійними саме в його унікальних умовах виробництва. Змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до собівартості олії, а постійні розподіляються за базами розподілу, які підприємство знову ж таки визначає самостійно (п. 16 П(С)БО 16).

Справедлива вартість макухи визначається за цінами, за якими вона продається фермерським господарствам. Згідно з визначенням справедливої вартості у п. 4 П(С)БО 19: «справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату». Якщо ціни коливаються, можна визначити середню ціну за певний період – за поточний або за попередній місяць. Вартість макухи за цінами такого продажу без врахування ПДВ зменшує собівартість олії.

Всі статті витрат, бази розподілу загальновиробничих витрат та методику визначення справедливої вартості супутньої продукції потрібно зафіксувати в обліковій політиці підприємства або затвердити окремим наказом по підприємству. Детальніше про облік собівартості та розподіл загальновиробничих витрат читайте тут і тут.

Приклад обліку собівартості олії та макухи  (суми умовні)