Різниця між бухобліком малого підприємства та середніх і великих підприємств

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства, які мають право на ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису. Про Методичні рекомендації з ведення таких регістрів ми писали, зокрема, тут.

У наказі Мінфіну від 15.06.2011 р. №720 зазначено, що такі регістри мають право застосовуватися суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат, зокрема відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 розділу III Податкового кодексу України, та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (далі - малі підприємства). Однак наразі редакція розділу ІІІ ПКУ зовсім інша, тож, опиратися на цю норму неможливо.

Треба йти за іншою нормою цього ж наказу. За нею Методичні рекомендації визначають систему регістрів, порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації в них без застосування подвійного запису для складання Спрощеного фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (далі - Спрощений фінансовий звіт) за формою згідно із додатком 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 р. №39.

Згідно із п. 2 П(С)БО 25, Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва складається:

• суб'єктами малого підприємництва – юридичними особами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (тобто, наразі тільки єдинниками);
• суб'єктами малого підприємництва – юридичними особами, що відповідають критеріям мікропідприємництва.

Критерії суб’єктів мікропідприємництва встановлені ч. 3 ст. 55 ГКУ. До них належать юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Що стосується підприємств, обсяг річного доходу яких не перевищує 20 млн грн, то вони можуть належати до суб’єктів мікропідприємництва, а отже, узагальнювати бухгалтерську інформацію в регістрах бухобліку без застосування подвійного запису і складати Спрощений фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, оскільки їх річний дохід відповідає зазначеному у ч. 3 ст. 55 ГКУ. Але лише в тому випадку, якщо середня кількість найманих працівників на таких підприємствах не перевищує 10 осіб.

Якщо ж працівників більше, такі підприємства мають вести бухоблік та складати фінзвітність у загальному порядку.

При цьому, якщо вони відповідають критеріям малого підприємництва, то мають складати фінзвітність у формі Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва, форма якого теж затверджена П(С)БО 25. Таке право є в юридичних осіб - суб’єктів господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ. Також такі підприємства мають право застосовувати Спрощений план рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Мінфіну від 19.04.2001 р. № 186. 

Решта підприємств (суб’єкти середнього і великого підприємництва) складають фінзвітність за формами, затвердженими НП(С)БО 1. І використовують для складання бухгалтерських проведень План рахунків і Інструкцію для його застосування, затверджені наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. №291.