Списуємо борги збанкрутілого банку

При введенні Фондом з гарантування вкладів тимчасової адміністрації в банку характер оборотних активів підприємства, які відображаються на рахунку 31 «Рахунки в банках», змінюється. Такі активи стають «замороженими». На цьому етапі  про жодні витрати не йдеться. В бухобліку такі кошти продовжують обліковуватися як актив підприємства.

Вимога про повернення коштів у формі претензії, звернення до господарського суду з позовною заявою відобразиться в обліку проведенням Дт 374 «Розрахунки за претензіями» Кт 31 «Рахунки в банках». Така дебіторська заборгованість може бути списана до складу витрат, але тільки якщо вона буде визнана безнадійною. Безнадійною дебіторською заборгованістю згідно з п. 4 П(С)БО 10 є поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є упевненість в її неповерненні боржником або за якою закінчився термін позовної давності.

Чи потрібно в даному разі нараховувати резерв сумнівних боргів? 

Відповідно до п.7 П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. А для  визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Чи є “заморожені” кошти фінансовим активом?  Ні, адже згідно з п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.2001 р. №559, фінансовим активом є: а) кошти і їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства. Отже, про нарахування резерву в даному разі мова не йде.

Поняття безнадійної заборгованості визначено у пп. 14.1.11 ПКУ, згідно з яким до безнадійної заборгованості платника податків, яка могла виникнути внаслідок його господарських відносин з юрособами, зокрема, належить: 

— заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ); 

— заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство (300 мінімальних заробітних плат2), якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, вжиті кредитором, не спричинилися до її стягнення (пп. «г» пп. 14.1.11 ПКУ). 

Під жодне визначення озвучена ситуація не підходить. 

Поточна дебіторська заборгованість за претензіями, за якими створення резерву сумнівних боргів не передбачене, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат згідно з п. 11 П(С)БО 10: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 374 «Розрахунки за претензіями». Крім того, облік списаної дебіторської заборгованості ведеться також на позабалансовому рахунку 07 «Списана дебіторська заборгованість».

Якщо підприємство – кредитор не належить до категорії платників, які зобов’язані коригувати свій прибуток, визначений у фінзвітності, то такі витрати (Кт 944) братимуть участь у формуванні фінрезультату до оподаткування. Якщо ж підприємство – кредитор має коригувати свій фін результат на податкові різниці, то тут необхідно взяти до уваги норми п. 139.2.1 ПКУ: фінансовий результат до оподаткування збільшується зокрема і на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, понад суму резерву сумнівних боргів – вся сума коштів на рахунку в проблемному банку збільшить фін результат до оподаткування.

Якщо ж така заборгованість відповідає визначенню норм пп.14.1.11 ПКУ, сума списаних коштів фінрезультат до оподаткування не збільшуватиме.