Гарантійне забезпечення-2026: обов'язок створення, адмінштраф 8–20 НМДГ за п. 13-14 НП(С)БО 11 (аудіоверсія)

Ситуація, яку ви описали, дійсно містить обліковий ризик. Згідно з п. 14 НП(С)БО 11 «Зобов'язання» забезпечення підлягає обов'язковому створенню, якщо одночасно виконуються три умови: зобов'язання виникло внаслідок минулих подій, його погашення з високою ймовірністю призведе до відпливу ресурсів, що втілюють економічні вигоди, і суму можна достовірно оцінити. Якщо ваше підприємство за договором чи законодавством зобов'язане нести витрати на гарантійний ремонт або заміну товару, всі три критерії виконуються автоматично — а отже, формування гарантійного забезпечення для вас не право, а обов'язок. Це підтверджує й позиція Міністерства фінансів, викладена в листі від 22.04.2016 р. №31-11410-06-5/11705: якщо забезпечення в такому разі не сформовано, це кваліфікується як облікова помилка.

Виняток стосується лише мікропідприємств (незалежно від системи оподаткування) та непідприємницьких товариств — їм п. 7 розд. І НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність» дозволяє не створювати забезпечення й резерви взагалі, за умови що таке рішення закріплене в обліковій політиці. Якщо ваше підприємство не підпадає під ці категорії, право на подібне звільнення відсутнє.

Щодо наслідків

По-перше, треба розрізняти податкові й адміністративні ризики. У частині податку на прибуток серйозної загрози немає: п. 19 НП(С)БО 16 прямо відносить витрати на гарантійне обслуговування й ремонт до складу витрат на збут без будь-яких додаткових умов щодо попереднього формування забезпечення. А оскільки платники з річним доходом до 40 млн грн (за пп. 134.1.1 Податкового кодексу) визначають об'єкт оподаткування виключно за даними бухобліку без коригувань, цей пункт НП(С)БО 16 працює і як податковий аргумент. Тобто відображення гарантійних витрат за фактом їх понесення саме по собі не має призводити до донарахувань і штрафів за заниження податкових зобов'язань.

По-друге, реальний ризик — це адміністративна відповідальність за порушення правил ведення бухобліку за ст. 164-2 КУпАП, оскільки нестворення обов'язкового забезпечення суперечить п. 13-14 НП(С)БО 11. Розміри штрафів невеликі: від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136–255 грн) за перше виявлене порушення та від 10 до 20 НМДГ (170–340 грн) — за повторне протягом року. Утім важливий нюанс: право накладати такий штраф має виключно Держаудитслужба (ст. 234-1 КУпАП), а вона перевіряє лише ті комерційні підприємства, які отримують бюджетні кошти або співпрацюють із бюджетними установами. Для суб'єктів господарювання поза цим колом практичний ризик застосування штрафу мінімальний.

По-третє, варто мати на увазі й судову практику за аналогією: щодо резерву відпусток і резерву під знецінення запасів трапляються прецеденти зняття витрат контролюючими органами через відсутність відповідного резерву, причому судові рішення з цього приводу неоднозначні (наприклад, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі №280/10295/24 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 у справі №620/2092/19). Однак станом на сьогодні подібної усталеної практики саме щодо гарантійних забезпечень не сформовано, тож пряма аналогія поки залишається лише теоретичним ризиком.

Найбезпечнішим кроком для вашого підприємства буде почати формувати гарантійне забезпечення відповідно до вимог НП(С)БО 11, самостійно розробивши методику розрахунку (періодичність, розмір, детальність, порядок коригування на дату балансу) та закріпивши її в обліковій політиці. Це не лише усуне ризик визнання облікової помилки, а й дасть додаткову вигоду — можливість завчасно, за оціночним принципом, формувати витрати в бухобліку до фактичного понесення гарантійних витрат, зменшуючи тим самим об'єкт оподаткування податком на прибуток (актуально для платників із річним доходом до 40 млн грн).

Висновки

• Формування гарантійного забезпечення є обов'язковим для всіх підприємств (крім мікропідприємств і непідприємницьких товариств), які реально несуть гарантійні зобов'язання, а його відсутність визнається обліковою помилкою за роз'ясненням Мінфіну;
• Відображення гарантійних витрат за фактом без попереднього створення забезпечення не тягне податкових донарахувань, оскільки пп. 19 НП(С)БО 16 дозволяє включати такі витрати до складу витрат на збут без застережень;
• Реальна санкція за відсутність обов'язкового забезпечення — це адмінштраф у розмірі 8–20 НМДГ за ст. 164-2 КУпАП, який може накласти лише Держаудитслужба і лише щодо підприємств, пов'язаних із бюджетними коштами.