Втрата товару при транспортуванні: облікові та податкові наслідки

Перш за все підприємству (тобто його представнику) потрібно було перевірити вагу олії під час її завантаження (передання) на складі у постачальника. Адже судячи із запитання, покупець отримував її на складі у продавця та перевозив власним транспортом на свій склад. Якщо на момент завантаження фактична вага товару співпадала із зазначеною в накладній (ТТН) і водій (чи інша особа, яка отримувала цей товар) його прийняла й відповідно поставила свій підпис на відповідному документі про те, що товар прийнято, то далі відповідальність за цей товар вже лежить на отримувачі.

Тобто якщо проблему жодним чином не можна врегулювати з постачальником (наприклад, він не визнає, що відвантажив олії менше і не хоче переробляти документи), то цю нестачу доведеться списати в обліку отримувача.

Щодо норм втрат товарів під час транспортування, то наразі є лише «радянські» Норми природного убутку продовольчих товарів при транспортуванні автомобільним і гужовим транспортом - додаток №10 до наказу Мінторгівлі СРСР №88 від 02.04.87 р. Цей наказ наразі є чинним (про це ми писати тут).

Згідно із вказаними нормами:

• норма втрати олії в дерев'яних бочках - 0,03 при транспортуванні на відстань від 50 до 100 км. При транспортуванні на відстань понад 100 км норма збільшується на 0,01 на кожні 100 км;
• норма втрати олії у скляній тарі – 0,04 – при транспортуванні на відстань до 25 км і 0,05 – на відстань понад 25 км. Вочевидь тут маються на увазі скляні пляшки – а це не наш випадок. 

Втім у наш час навряд чи олію транспортують і в дерев’яних бочках. Зараз зазвичай застосовують пластикову чи металеву тару або й взагалі цистерни. Тож на нашу думку до перевезень в такій тарі не можна застосовувати норми втрат, які були розроблені для дерев’яної тари.

Тому можна вважати, що норм втрат, затверджених на рівні нормативного документа щодо такого товару наразі немає.

Деякі підприємства самостійно розробляють такі норми – законодавством це не заборонено. Втім з позиції податківців за відсутності затверджених норм природного убутку (втрат) на рівні нормативного акта всі втрати вважаються понаднормовими, тому слід нараховувати «компенсуючі» податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пп. 198.5 ПКУ. Це вони неодноразово зазначали у своїх роз’ясненнях, зокрема, в ІПК ДФС від 29.03.2018 р. №1286/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 03.11.2017 р. №2502/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 11.07.2017 р. №1121/6/99-99-15-03-02-15/ІПК. 

А ось в роз’ясненні з ресурсу ЗІР (категорія, 101.04) вони зазначають таке : «При списанні в межах норм природного убутку товарів, при придбанні яких суми ПДВ були віднесені до податкового кредиту, податкові зобов’язання платником ПДВ не нараховуються (за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню). В інших випадках – ПДВ нараховується за основною ставкою».

Отже, виходячи з цієї консультації, то й ненарахування «компенсую-чого» ПДВ навіть при списанні за встановленими нормами під питанням. Адже тут ставиться умова щоб вартість таких товарів була включена до вартості готової продукції, що підлягає оподаткуванню.

Втім, якби існували норми природного убутку для цього виду товару, то ця б умова виконувалась. Адже відповідно до п. 2.2 Методрекомендацій №2, запаси, придбані за плату, оприбутковують за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема і з нестач запасів у межах норм природного убутку, виявлених при оприбуткуванні придбаних запасів, що виникли під час їх транспортування.

Оскільки у наведеній ситуації норм природного убутку нема і відповідно вся нестача вважається понаднормовою, то отримувачу слід зробити проводки:

• Дт 281 - Кт 631 – на повну суму (без ПДВ), вказану в накладній на придбання; 
• Дт 641 – Кт 631 – на суму ПДВ (відповідно до зареєстрованої ПН);
• Дт 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» – Кт 28 – на суму нестачі (без ПДВ);
• Дт 947 – Кт 641 нараховано компенсуючий ПДВ згідно із пп. 198.5 ПКУ. 

Якщо понаднормові втрати хтось відшкодовуватиме (наприклад, якщо виявлено, що нестача сталося з вини водія чи іншої відповідальної особи), то підприємство відображає суму такої заборгованості проведенням: 

Дт 374 «Розрахунки за претензіями» – Кт 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Висновки: 

• Оскільки товар був отриманий на складі продавця й перевозився отримувачем, то за нестачу відповідальний отримувач. Він має оприбуткувати товар в повній сумі: Дт 28 – Кт 631;
• Наразі немає затверджених на рівні нормативного акту норм природного убутку на олію, яка перевозиться в пластиковій чи в металевій тарі. Тож всі втрати такої олії під час перевезення вважаються понаднормовими. Тому отримувач списує їх проводкою: Дт 947 – Кт 28 та нараховує «компенсуючий» ПДВ згідно із пп. 198.5 ПКУ.