Обов'язок орендаря
Відповідно до ст. 801 ЦКУ орендар (наймач) зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані та нести витрати, пов'язані з його використанням. Заміна зношених шин є частиною такого технічного обслуговування.
Класифікація операції
Операції із заміни шин не належать до реконструкції, модернізації чи інших видів поліпшення транспортних засобів. Це витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, як зазначено у пп. 3.19 Положення №102.
Варіанти бухгалтерського обліку
Існує два підходи до обліку шин, придбаних окремо від автомобіля:
Варіант 1: Списання вартості шин на витрати в момент встановлення (альтернативний варіант)
Згідно з цим варіантом вартість шин списується на витрати періоду (Дт 91, 92, 93, 94 Кт 207) одразу після їх встановлення на автомобіль.
Цей підхід відповідає суті операції як витрат на технічне обслуговування згідно з пп. 15 НП(С)БО 7.
Оскільки шини вже списані з балансу, при поверненні автомобіля орендодавцю жодної передачі активів не відбувається. Відповідно, податкові наслідки з ПДВ, податку на прибуток, ПДФО та військового збору відсутні.
Але податкові органи можуть наполягати на іншому варіанті обліку, про який далі, хоча судова практика підтверджує законність списання вартості шин на витрати одразу (див. постанову ВС від 27.02.2018 р. у справі №802/1853/16-а).
Варіант 2: Облік шин на балансі до повного зносу (стандартний варіант)
За цим варіантом придбані шини обліковуються на субрахунку 207 «Запасні частини» і залишаються на балансі підприємства навіть після встановлення на автомобіль (змінюється лише аналітичний облік, наприклад, з «шини на складі» на «шини в експлуатації»). Списання на витрати відбувається лише після повного зносу.
Цей метод ґрунтується на буквальному трактуванні опису субрахунку 207 в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженій наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291.
Якщо на момент повернення автомобіля шини ще не повністю зносилися і обліковуються на балансі, виникає неоднозначна ситуація.
З одного боку, орендар виконує свій обов'язок з підтримання авто в належному стані, тому передача шин не є безоплатною поставкою. Вартість шин списується на витрати в момент повернення авто, і податкові наслідки не виникають.
Але податкові органи можуть розцінити таку передачу як безоплатне постачання. Це може призвести до нарахування ПДВ, а якщо орендодавець є фізичною особою — до утримання ПДФО та військового збору з вартості шин як з додаткового блага.
Висновок: Підприємство має самостійно обрати один із варіантів обліку шин та закріпити його у своїй обліковій політиці. Варіант 1 (списання на витрати одразу) є більш логічним з точки зору стандартів бухгалтерського обліку та значно спрощує облік при поверненні орендованого автомобіля, мінімізуючи податкові ризики на цьому етапі. Для уникнення суперечок з контролюючими органами, особливо при виборі другого варіанту, може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
