Юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухомість (див. пп. 266.1.1 ПКУ). Податок на нерухомість нараховується та сплачується не залежно від того використовує підприємство нерухомість чи ні.
Базою оподаткування є загальна площа кожного окремого об’єкта оподаткування, визначена на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (див. пп. 266.3.3 ПКУ).
Ставки податку для нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (див. пп. 266.5.1 ПКУ).
Типи об’єктів нерухомості визначаються відповідно до ст. 14 ПКУ на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти.
Згідно з пп. 14.1.129-1 ПКУ, об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, поділяються на такі типи:
- будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
- будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
- будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
- гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
- будівлі промислові та склади;
- будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
- господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
- інші будівлі.
Таким чином, всі об’єкти нежитлової нерухомості для цілей оподаткування податком на нерухомість мають бути віднесені до певного типу на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти. В цьому випадку виробниче призначення будівлі має бути підтверджене цими документами.
Тому якщо в документах на будівлю цього підтвердження немає, і жоден з наведених типів не підходить для ідентифікації виробничої нерухомості, то для цілей оподаткування податком на нерухомість ця будівля буде віднесена до категорії «інші будівлі». Якщо є пільга щодо певного виду нерухомості, то у рішенні міської ради ставка щодо цього об’єкта має бути «0».
Враховуючи зазначене, таке рішення податкова прийняла через те, що не було документального підтвердження виробничого призначення будівлі. Тому підприємству доведеться за даними ППР в періоді його узгодження донарахувати податок на нерухомість за 2021 р:
- Дт 441 Кт 641 – сума донарахованого податку віднесено на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- Дт 948 Кт 641 – сума штрафу та пені.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити