Облік майнових прав на нерухоме майно у інвестора

Відповідно інвестиційного договору на будівництво об’єкта нерухомості у інвестора виникає майнове право на нерухомість.

Таке право можна вважати активом, бо очікується, що його використання спричинить в майбутньому надходження економічних вигід у вигляді отримання нерухомості, відповідно умови –частини торгівельного центру (п.3 НП(С)БО 1). Проте немає однозначної позиції щодо того, у складі яких саме активів відображати придбані майнові права. З юридичного погляду, майнові права прирівняні до майна (речі) відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦКУ.

На практиці майнові права відображають як виникнення:

1) дебіторської заборгованості, яка згодом погашається при отриманні нерухомості/послуг зі спорудження будівлі;

2) капітальних інвестицій у будівництво;

3) товару.

За своєю суттю майнові права на об’єкт інвестування є правом на одержання у власність об’єкта інвестування в майбутньому (після прийняття об’єкта інвестування в експлуатацію), то вважаємо, що доречніше відображати придбані майнові права як дебіторську заборгованість. Відповідно до умов договору дебіторська заборгованість є довгостроковою (термін 3 роки).

Облік придбання майнових прав у інвестора

Операції з постачання майнових прав на об’єкти нерухомого майна є об’єктом оподаткування ПДВ (ЗІР).  

Якщо нерухомість буде використовуватися в оподатковуваних ПДВ операціях (наприклад, для надання її в оренду, для подальшого перепродажу тощо), то покупцю не потрібно нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ на підставі пп. 198.5 ПКУ. 

Відповідно до положень пп. 134.1.1 ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень  розділу ІІІ ПКУ. Різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, визначені статтями 138, 139, 140, 141 ПКУ розділу ІІІ ПКУ, а також нормами розділів І, ІІ та перехідних положень ПКУ можуть виникнути у підприємства після введення об’єкта в експлуатацію на суму амортизації.