Як обліковувати витрати на послуги кейтерингу для працюючого персоналу?

Склад витрат визначається НП(С)БО 16.

Зокрема:

• собівартість  реалізованої  продукції   (робіт,   послуг) складається  з виробничої собівартості продукції (робіт,  послуг), яка була реалізована  протягом  звітного  періоду,  нерозподілених постійних  загальновиробничих  витрат та наднормативних виробничих витрат (п. 11 НП(С)БО 16);
• до  складу  інших  прямих  витрат  включаються  всі  інші виробничі  витрати,  які  можуть  бути  безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта  витрат (п. 14 НП(С)БО 16);
• склад загальновиробничих витрат визначений п. 15 НП(С)БО 16. До складу інших загальновиробничих витрат (п. 15.9 НП(С)БО 16) включаються всі витрати, що є загальновиробничими, але не відповідають ознакам у п. 15.1 – 15.8 НП(С)БО 16;
• до інших операційних витрат включаються витрати, які не є виробничими, загальновиробничими, адміністративними та витратами на збут (п. 20 НП(С)БО 16).

ТОВ самостійно вирішує, до якої статті витрат віднести вартість послуг з кейтерингу, що замовляються для фізосіб, які є надавачами послуг для ТОВ при створенні мультимедійного контенту (простіше кажучи, для того персоналу, який задіяний у виробництві основного продукту ТОВ), а саме:

• якщо вартість послуг можна конкретно пов’язати з якимось одним проєктом, то це можуть бути інші прямі виробничі витрати конкретно на цей проєкт (Дт 23 Кт 631);
• якщо вартість послуг не можна конкретно пов’язати з якимось одним проєктом і послуги замовляються для персоналу, який задіяний у різних проєктах, то це можуть бути інші загальновиробничі витрати (Дт 91 Кт 631), які потім будуть розподілені на окремі проєкти;
• якщо ТОВ розглядає послуги кейтерингу виключно як додаткові витрати, які не впливають на якість роботи, їх можна віднести до інших операційних витрат (Дт 949 Кт 631).

На думку автора, більш доречними є перші два варіанти, оскільки вони точніше відображають мету понесених витрат – скоротити час відриву персоналу від виробничого процесу, що підвищує його ефективність. А це значить, що ці витрати прямо пов’язані з виробництвом мультимедійного контенту, питання лише в тому, чи можна їх пов’язати з одним конкретним проєктом, чи ні. Від цього буде залежати вибір між рахунками 23 та 91.

При цьому варто пам’ятати про те, що такі послуги є додатковим благом для фізосіб, які отримують напої та їжу. На цю тему пропонуємо наші матеріал тут та тут.

Ці матеріали актуальні також і для цієї ситуації, коли фізособи не є найманими працівниками, а є ФОПами, які надають послуги на умовах договору. Для цілей оподаткування ПДФО та ВЗ має значення тільки те, що вони є фізособами і отримують безкоштовне харчування. Крім цього, ми вважаємо, що якщо неможливо персоніфікувати дохід кожної фізособи (тобто не можна прослідкувати за тим, хто скільки харчування отримав і задокументувати це), то ПДФО та ВЗ з фізосіб не утримуються.