Списання прострочених продовольчих товарів у роздрібній мережі

Природний убуток

На даний момент ще не скасовано Наказ Мінторгу СРСР №88. Ним затверджено норми природного убутку товарів в залежності від умов їх зберігання та торгівлі.

Природний убуток – це зменшення саме кількісних характеристик товарів, запасів, а не якісних, до яких належить закінчення строку зберігання товару. Природний убуток не має нічого спільного з псуванням товарів. Суть природного убутку в тому, що це товарні втрати, обумовлені природними процесами, що спричинюють зміну (зменшення) кількості товару при збереженні його якості. А у випадку з простроченням чи псуванням товарів про збереження якості говорити не доводиться. Загальна кількість товару в такому разі не зміниться, його як було, наприклад, 10 кг, так і залишилося, а прострочені чи зіпсовані 2 кг вже не мають товарної якості, і їх неможливо реалізувати. Тобто списати прострочений чи зіпсований товар, застосувавши норми природного убутку, не можна.

Крім цього, норми природного убутку не застосовуються до фасованих товарів. Наприклад, ще можна застосовувати норми природного убутку для цукру, який продається на розвіс, але якщо цукор розфасований у пакети по 1 кг, норми природного убутку до такого цукру не застосовуються.

Списання простроченого товару

Відповідно до пп. 5 НП(С)БО 9, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Якщо певні запаси не принесуть економічних вигод (прстрочені товари не можуть бути продані тощо), їх потрібно списати у фактичній кількості запасів, які вже не придатні для використання.

Списання зіпсованих та прострочених товарів в обліку відображається записом: Дт 947 Кт 281 на підставі акта списання товарів. Акт списання товарів можна складати за потреби, якщо на складі виявлено прострочений чи зіпсований товар. Також, якщо прострочений чи зіпсований  товар виявлено під час інвентаризації, такий акт складається за результатами інвентаризації.

Одночасно зі списанням цінностей, винних у нестачі яких не встановлено, на витрати, балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок 07 "Списані активи" (субрахунок 072). 

Якщо встановлено винну особу у простроченні або псуванні товару, на таку особу можуть покладатися збитки від списання такого товару. Зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей на субрахунку 072 "Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей" відображається після вирішення питання про винуватців з одночасними записами за дебетом субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" і кредитом субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів" в сумі, що належить до відшкодування винуватцями.

Докладніше про це – у цій консультації  та в аналітиці.

Списання товарів через втрату якісних характеристик розглядається як використання їх за межами господарської діяльності платника податку. А тому згідно з пп. 198.5 ПКУ на вартість списаних товарів слід нарахувати ПЗ з ПДВ та скласти зведену податкову накладну, яка залишається у власника таких товарів/продукції (тип причини – 13). Як заповнити таку ПН, читайте тут.

Розглянемо, чи можна встановити нормативи списання простроченого товару

На думку автора, це не має значення для бухобліку, тому що наявність нормативу не впливатиме на обсяги списання простроченого товару. Прострочений товар завжди списується у фактичній кількості, що виявлена під час перевірки строків зберігання товару. 

Наприклад:

• якщо кількість простроченого товару виявиться меншою, ніж встановлений норматив, не можна буде списати більшу кількість товару, але в межах нормативу.
• якщо кількість простроченого товару виявиться більшою, ніж встановлений норматив, все одно потрібно буде списати весь прострочений товар, в тому числі і ту кількість, що перевищує норматив.

В обох випадках списується фактична кількість простроченого товару.

Проте можна встановлювати нормативи кількості простроченого товару для магазинів виключно з управлінською метою, щоб стимулювати торговий персонал до зменшення такої кількості. Крім цього, торгове підприємство може впливати на кількість простроченого товару з боку закупівель, вивчаючи динаміку продажу товарів та коригуючи обсяги закупівлі. Також можна застосовувати знижки на товари, строк реалізації яких добігає кінця, щоб реалізувати їх до закінчення строку.