Навчання колишнього директора: оподаткування та витрати

Як тепер бути з витратами? Чи є підстава залишити їх на 92 рахунку?

Директор, який звільнився, тепер є для підприємства колишнім працівником, звичайною фізособою, за навчання якої це підприємство продовжує сплачувати. Тому підстав відносити витрати на рахунок 92 у підприємства більше немає, їх потрібно відносити на субрахунок 949. 

В даному випадку, й надалі діє звільнення від сплати ПДФО з оплати за навчання у вітчизняних навчальних закладах фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває вона в трудових відносинах підприємством, чи ні, якщо його вартість не перевищує трикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання. Це виходить з норми пп. 165.1.21 ПКУ.

Суму, що сплачена за навчання директора, яка звільняється від ПДФО відповідно до пп. 165.1.21 ПКУ, потрібно відображати в Додатку 4ДФ об’єднаної звітності за ознакою доходу "145". 

На підставі пп. 1.2 та 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, зазначена сума витрат на навчання не включається і до бази оподаткування ВЗ.

Якщо вищезазначені умови не виконані (зокрема, вартість навчання більше або оплата здійснюється не на користь навчальних закладів, згаданих у пп. 165.1.21 ПКУ), тоді вся вартість оплати за навчання оподатковується ПДФО, як дохід у вигляді додаткового блага (пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ). Також утримується й ВЗ. В Додатку 4ДФ об’єднаної звітності вартість такого навчання слід буде відобразити за ознакою доходу "126".

Витрати на навчання згідно з пп. 3.10 Інструкції №5 та п. 9 розділу ІІ Постанови №1170 не включатимуться до бази оподаткування ЄСВ, відповідно у Додатку 1 об’єднаної звітності вартість навчання відображати не потрібно.

Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до П(С)БО або МСФЗ, на податкові різниці у разі їх застосування. 

Якщо підприємство коригує фінрезультат, воно повинно взяти до уваги пп. 140.5.10 ПКУ, за яким фінрезультат збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку на прибуток, крім фізичних осіб, які є платниками ПДФО. По суті ця норма означає, що додаткове благо, надане фізичній особі, оподатковується тільки один раз – у цієї фізособи, яка сплачує з вартості отриманого додаткового блага ПДФО за ставкою 18%, такою ж, як і ставка податку на прибуток. Тому в даному випадку підприємство – платник податку на прибуток не збільшує фінрезультат на суму, яка вже оподаткована ПДФО.

Норма пп. 140.5.10 ПКУ працює також і в тому випадку, якщо виплата фізособі звільнена від ПДФО – адже принцип оподаткування «один раз у отримувача» не змінюється.