Добровільне медстрахування працівників: відображення в бухобліку

Згідно зі ст. 16 Закону №85, договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пп. 14.1.52-1 ПКУ, договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного з хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Сума страхових внесків (в тому числі за договорами довгострокового страхування життя, добровільного медичного страхування) фізичної особи, яка нарахована та сплачена його роботодавцем за свій рахунок чи на користь такої фізичної особи, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 164.2.16 ПКУ.

Аналогічне роз’яснення міститься у підкатегорії 103.16 ресурсу «ЗІР» та у листі ДФС від 22.10.2018 р. №4511/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Отже, роботодавець, як податковий агент, з доходу працівника у вигляді перерахованих страхованих внесків повинен утримати  ПДФО за ставкою 18% та  ВЗ - 1,5% (пп. 176.2 ПКУ).

Крім цього, оскільки дохід працівнику надається в негрошовій формі, то для цілей визначення бази оподаткування ПДФО слід застосувати натуральний коефіцієнт (1,219512) (пп. 164.5 ПКУ), а ось для визначення ВЗ застосовувати коефіцієнт не потрібно.

Зауважимо, що податки із доходу працівників, які утримуються, не повинні бути витратами самого підприємства, адже суми податків мають бути утримані з доходу та за його рахунок згідно з пп. 168.1.1 ПКУ. В іншому випадку (тобто у разі сплати податків за рахунок коштів підприємства) така фізособа отримує додаткове благо у вигляді сплаченого податкового зобов’язання замість неї.

Сума страхових внесків (в тому числі за договорами довгострокового страхування життя, добровільного медичного страхування) фізичної особи, яка нарахована та сплачена його роботодавцем за свій рахунок на користь такої фізичної особи, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 164.2.16 ПКУ та відображається у Додатку 4ДФ об’єднаної звітності за ознакою доходу «124».

Для обліку розрахунків зі страховою компанією за договорами медичного страхування для працівників слід використовувати рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» субрахунок 654 «За індивідуальним страхуванням». Аналітичний облік працівників, за яких роботодавець сплатив страхові платежі, слід вести на субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Якщо умовами договору передбачено сплату страхових платежів не поетапно протягом всього періоду страхування, а відразу однією сумою, то спочатку їх слід відображати на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а списувати їх на рахунки витрат вже щокварталу рівними частинами протягом дії договору страхування.

Щодо відображення в обліку добровільного медстрахування на субрахунку 654 ми писали тут та тут.

Крім того, розрахунки з працівниками за договорами добровільного медичного страхування можна вести на субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами», тобто так як зазначено в ситуації.

Тому і розглянемо відображення добровільного медичного страхування в бухгалтерському обліку, а саме з застосуванням субрахунку 663.

Облік витрат на добровільне медичне страхування працівників