Облік збігу 3 років тимчасово ввезеного орендованого обладнання

Вартість об'єкта оренди орендар відображає на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи». Її визначають відповідно до акта приймання-передачі. При цьому, сплив трьох років з дня ввезення таких ОЗ і подальше розмитнення їх не призводить до переходу права власності до орендаря на такі ОЗ. Якщо інше не передбачено договором, то орендар продовжує використовувати орендовані ОЗ і сплачувати за них орендодавцю платню у встановлені терміни. А тому жодних змін у обліку таких ОЗ не відбувається.

Орендні платежі відповідно до договору, якщо ним обумовлено фіксовану суму та чітко зазначено період, за який мають нараховуватися платежі, відображають у складі витрат звітного періоду (п. 9 П(С)БО 14) у кореспонденції з субрах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Якщо підприємство є виробничим, то, відповідно до п. 15.4 П(С)БО 16 та Інструкції №291, витрати на операційну оренду основних засобів відносять до складу загальновиробничих витрат. Тому витрати з оренди виробничого приміщення відображаються на рах. 91 «Загальновиробничі витрати», які підлягають розподілу. Підприємства торгівлі цей рахунок не застосовують. Якщо орендується приміщення невиробничого призначення, то витратним рахунком буде рахунок 92, 93 або 94. Якщо підприємство працює з використанням рахунків класу 8, то сума орендної плати відображається на рах. 84 «Інші операційні витрати». Витрати на оренду в бухобліку слід відображати за фактом нарахування (щомісяця, щокварталу — залежно від умов договору), незалежно від оплати.

Що ж до ПДВ, то як роз’яснювали податківці у ІПК від 28.11.2019 р. №1635/ІПК/13-01-04-01-10 ситуація наступна:

• у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення (частина друга статті 106 МКУ). Сплачені суми ПДВ включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок (підпункт 206.7.2 ПКУ);
• у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування ПДВ, у вільний обіг на митній території України платник ПДВ сплачує митним органам суму ПДВ, розраховану за основною ставкою ПДВ, за вирахуванням вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення суми ПДВ, а також суму процентів з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу II ПКУ. Сума процентів, нарахованих відповідно до ч. 7 ст. 106 МКУ, не є сумою ПДВ, а тому до податкового кредиту не включається.

Отже, сума ПДВ, що сплачується орендарем щомісячно відноситься до складу податкового кредиту записом Дт 641 Кт 377. А фактична сума процентів за розстрочення податкових зобов’язань має відноситись безпосередньо до складу витрат звітно періоду, зокрема на субрахунку 952.

Підстава для оплати нерезиденту

ДПС у підкатегорії 114.02 «ЗІР» роз’яснювали, що однією з обов’язкових умов при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є наявність документа, який оформляється безпосередньо після виконання (надання) конкретних робіт (послуг). У більшості випадків таким документом є акт виконаних робіт (наданих послуг). Акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції.

Разом з цим, згідно з ст. 19 Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» міжнародні двосторонні договори України укладаються державною мовою та мовою іншої сторони, якщо інше не передбачено таким міжнародним договором. Міжнародні багатосторонні договори укладаються мовами, погодженими сторонами.

Як і договір (контракт) зовнішньоекономічної діяльності, акт виконаних робіт (наданих послуг) складається у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Як правило, акт про надання послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності оформляють двома мовами – українською та мовою країни нерезидента (або англійською). При цьому акти виконаних робіт (наданих послуг), які складені іноземною мовою, мають бути перекладені на українську мову. Переклад засвідчується підписом особи, яка здійснила переклад, справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально.

Слід зазначити, що Постановою НБУ від 16.06.2016 р. №347 внесено зміни до Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями. Зокрема, рахунок (інвойс) віднесено до документів, що засвідчують факт виконання резидентом або нерезидентом робіт, надання послуг, експорт чи передавання прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі).

Отже, документом про надання послуг не обов'язково має бути саме акт. Ним може бути і рахунок (інвойс), але для відображення такої операції в бухгалтерському обліку резидента, цей документ повинен мати усі обов'язкові реквізити первинного документу, зазначені в ст. 9 Закону №996 та відповідати наведеним вище вимогам щодо мови складання.

Тому виставлений нерезидентом інвойс, який відповідає всім наведеним вимогам є підставою для здійснення оплати та відображення в обліку зазначеної у ньому операції.